Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

– Вибач. Але самогубство на ланцюгу? Що, не мав ременя чи мотузки? Ланцюг не затягується, ти просто висиш, як цей окіст, і з тебе повільно витікає життя. Так вішали відьом і дітовбивць, про це нам розповідали в Щитно.

– Може це був відьмак? Чи дітовбивця?

Мама поставила на стіл смажену ковбасу з цибулею.

– Можливо, – зауважив Марек. – Той тип торгував якимись зіллями в Інтернеті, але він ніякий не чаклун. Нам здається, що щось пішло не так у бізнесі і хтось потурбувався про нього, бо під час розтину знайшли сліди того, що руки і ноги були зв'язані.

– Значить, чаклун, – зробила висновок мама, – як той, про кого блондинка з TVN сьогодні говорила.

– Яка ще блондинка? – здивувався батько, наливаючи по чарці.

– Я навіть записала. – У мами була приставка з функцією запису, і вона все записувала, не дивлячись потім нічого. – Я тобі увімкну. – Вона помайструвала з пультом і, дійсно, пустила запис.

– То ви щось на кшталт секретарки? – запитала журналістка у сексуальної блондинки.

– Холера, не з самого початку, – засмутилася мама.

– Облиш, бо знову не так щось зробиш, – пробурмотів батько.

– Я дружина Якуба, але так, я займаюсь обслугою клієнтів, – відповіла блондинка, і Кшисєк мусив зробити висновок, що це була теличка ще та.

– То це ви вирішуєте, кого вилікує ваш чоловік? – допитувалася журналістка.

Запанувала хвилинна тиша, яку порушила мати:

– Вона дружина цілителя, який вилікував дружину президента.

Кшисєк щось чув про цей випадок. Дружина президента захворіла, народ вже практично поховав її, як раптом знайшлася цілитель, який зекономив Канцелярії Президента витрати на похорон. Звісно, ксьонжзи лютували зі своїх амвонів, лікарі професійно кивали головами, сотні експертів мали що сказати. Тим часом блондинка терпко посміхнулася і відповіла журналістці:

– Розумію, що ваш канал живиться дешевими сенсаціями, а рівень журналістики рідко виходить за межі нижньої частини вигрібної ями, але я побережу всім нерви. Не я вибираю, а мій чоловік. І випереджу ще одне питання: він не бере за це грошей, він просто допомагає людям.

– Але не всім.

– Ви маєте рацію, не всім.

– Зрештою, він міг би допомогти кожному, хто до нього звернеться. Хіба це не лицемірство?

– Лицемірство? Дозвольте мені сказати вам ось що. Нещодавно я дивилася трансляцію концерту за участю президента. Гала-концерт на честь "Шляхетної посилки"[7]. Президент підтримував ініціативу допомоги найбіднішим, розсилання різдвяних посилок для найбідніших. Це ж скільки треба мати нахабства, наскільки треба бути нахабним, щоб глава держави приймав участь в такий гала-вечірці! Напевно, організація цього концерту коштувала набагато більше, ніж вся акція, не кажучи вже про те, що Президент розігрує цирк з даруванням подарунків, одночасно виділяючи мільйони на Храм Провидіння Божого. Від цього нудить.

– Ви тут теж в цирк бавитеся...

Журналістка намагалася врятувати ситуацію, але блондинка не відпускала:

– Ні, те, що ми врятували дружину президента, чудову людину, яка насправді не має великого права голосу в цій країні... або у власному шлюбі, – це вже інша справа. Я прийшла сюди лише для того, щоб сказати одне: якщо хтось із вас захворів, потребує допомоги, пишіть моєму чоловікові. Адреса – jakubpomoze@gmail.com. Мій чоловік, з певних причин, не може допомогти всім, але він постарається надати підтримку якомога більшій кількості людей. Гроші не обов'язково мати при собі, тому що ми їх не беремо. – Блондинка посміхнулася глядачам, а потім подивилася в очі ведучій. – Ви не заробите на мені жодного балу в резюме. Вам навіть не варто вести колонку гороскопів у шкільній газеті. Ви – пам'ятник занепаду медійної етики та журналістської доброчесності в Польщі. Сподіваюся, що так само, як колись пам'ятники Леніну і Дзержинському були скинуті під оплески робітників верфі, ви теж опинитеся на смітнику історії. І дякую вам усім. І пишіть. До побачення.

Блондинка встала, залишивши ведучу в такому стані роздратування, що на її обличчі з'явилися великі червоні плями, і це незважаючи на ретельний макіяж. Ветеранка інтерв'ю, яка витирала своїми шпильками коридори чи не всіх телеканалів країни, була повалена на підлогу аматоркою і вилетіла з ефіру в першому ж раунді. Мабуть, вона зробила кар'єру завдяки своїм зв'язкам, татусеві, офіцеру Міністерства внутрішніх справ у золоту добу комуністичної Польщі, та вмілому володінню власною дупою, адже ні зовнішністі, ні таланту в неї не було.

– Браво цій жіночці!

Отець запропонував тост, і всі швидко перехилили чарку.

– Цей знахар, без сумніву, зробить собі рекламу, – сказав Марек.

– Яку ще рекламу? – обурилася мама. – Жінка сказала, що справа не в грошах.

– Мамо, не будь наївною. – Марек завжди включався в розмову після кількох чарок. – Завжди йдеться про гроші. Знаєш, скільки люди заплатять знахарю? Скільки захоче. Той мудак, що висів на ланцюгу, брав по кілька тисяч злотих за баночку дурної мазі. І дурні люди купували. Напевно, хтось із них розізлився, коли ця штука йому не допомогла, і повісив його. Ми розглядаємо таку опцію.

– Про хворих ти мені нічого нового не скажеш. Я вже тридцять років у лікарні.

– Хворих лікуй, спраглих напувай, – сказав батько, наливаючи ще по одній.

– Не пий так багато, – машинально промовила мама, снуючи між холодильником і плитою. – Зараз будуть яйця з майонезом.

– Заспокойся, мати. – Батько махнув рукою. – Така наливка тобі на користь. Мед, імбир, ізюм. Одне тільки здоров'я.

Цікаво, чи мені це допоможе, подумав Кшисєк. Відколи він себе пам'ятає, мати бурчала, що вони п'ють забагато, батько применшував значення цієї проблеми, і врешті-решт мати випивала кілька чарок і починала танцювати та співати. Так, під музику, що лунала зі старого касетника, в коридорі будинку починалися танці. Зазвичай все було нормально. Батьки страшенно кохали одне одного, і він заздрив цьому коханню, як нічому іншому в світі. Це була любов, про яку він мріяв, але навряд чи міг її отримати. Але якби це був американський фільм, то зараз мала б з'явитися прекрасна дівчина, яка вирішила б підсолодити його останні дні життя. Вони кохатимуться, робитимуть усілякі божевільні речі, а потім він помиратиме на лікарняному ліжку, а вона в цей час буде в сусідній кімнаті обіймати їхнього новонародженого сина. На жаль, Голівуд з'являється в житті звичайної людини лише тоді, коли на неї нападуть