Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Дві панни розпачливо подивилися одна на одну. Здається, хтось у цій академії не любить працювати ще більше, ніж я.

- І все ж я вас десь бачила…

От причепилася.  Фамільна схожість на жаль пробивається навіть крізь захист.

Я не стенула плечима, бо це не ввічливо. І нічого не відповіла. Нехай згадує. Я її не пам’ятаю.  Може вона й бачила мамусю або татка. І що тепер, кидатися на шию всім, хто їх бачив, або тікати від них усіх?

Не дочекавшись від мене  ніякої підказки, магиня зробила рамку з пальців і  подивилася крізь неї на мене. Потім навела рамку на одяг і подивилася крізь неї на одяг.

Я стояла босоніж на холодній кам’яній підлозі й чекала, коли панна декан нарешті приступить до магічення, бо вона ж кудись дуже спішила, так чого тягне?

- А скажіть но мені адептко, як називається оте, що у вас з волоссям і нігтями? - зневажливо спитала панна декан.

Ах, ви так?

- Те, що на голові, панно декан, то підготовка волосся до утворення дредів. Я ще не вирішила, чи воно мені треба. Але серед нас,  молодих, це тренд. А на нігтях найлдизайн. Зараз, знаєте, це модно. І в статуті не заборонено.

Обидві панни перезирнулися змовницьки. Та між ними явно потеплішало! 

Здається, я зараз набула двох сильних ворогів.

А вам як здається, в чому там справа?

Бо Тян явно помиляється щодо мотивів обох панн.

Пишіть в коментарях про свої здогади.

І ще ( це спойлер) автор обожнює вподобайки )))