Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

Граф ще про нареченого говорив. Ось цього ще не вистачало! Раптом він старий і огидний? Сподіваюся, що встигну звалити звідси до весілля... Але з іншого боку, наречений це непогано. Навряд чи він із дядьком у змові і зацікавлений убити наречену. Придане, і таке інше. Дядько здається забезпеченою людиною. Наскільки можу судити. Треба триматися ближче до нареченого, думаю він зацікавлений щоб його майбутня дружина була жива.

Можливо це зайва підозрілість з мого боку... Чи ні?

Що ще важливо: судячи з того що Евелін останні вісім років, як згадала одна з монашок під час прощання, жила в монастирі, і приїхав за нею дядько, а не батьки, отже вона сирота. А граф, виходить, опікун. Не схоже що він її любить, раз віддав сюди. Ось його дочка з матір'ю у замку живе. Кровиночку свою до монастиря на виховання він не віддав. І одяг у Евелін хоч і пристойний але дуже вже скромний як для графської племінниці: декілька нудних суконь із простої тканини. Не те що у графа, він ось набагато краще одягнений: чорний оксамитовий сюртук так і переливається, ще й розшитий золотою ниткою, а з ворота виглядає тонка батистова сорочка. Гарний крій, одяг сидить як влитий, а тканина дорога, красива, якісна.

Евелін, виходить, бідна родичка?

Загалом, мутна якась історія…

Але що тішить - якщо він Верховний маг, отже бібліотека в замку має бути великою, там думаю щось та знайдеться. А бажання знайти вихід у мене величезне!

Вирішивши, що граф дорогою швидше за все вбивати мене не буде, це було б занадто підозріло, я розслабилася і насолоджувалася оточуючою красою: зеленими лугами і гаями та невеличкими акуратними селищами з кам’яними будинками та охайними подвір’ями, які ми час від часу проїзджали.

__________________

Настрій глави - The Beatles - Let it be