Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Так, бачила, вчора ввечері, десь о пів на десяту. Він стояв біля хвіртки та чертив руни, якоюсь палицею.
– Покажете де?
Я кивнула і ми пішли до того місця, де я помітила чоловіка.
– Я намагалася відчути магічний слід, або ж хоча б відбитки ніг, але нічого.
Страж досить довго розглядав все навколо, спершу спробував сам відчути магію. Потім дістав магометр і поводив їм скрізь.
– Вибачте пані Флоро Кіллі, та нічого нема. Якщо вам не примарилось, то це був дуже сильний маг, або ж просто чийсь жарт, щоб вас налякати. У вас є вороги? – спитав він
– В мене? Які в мене можуть бути вороги? Ви взагалі бачите, де я живу? Кому я можу заважати?
Він трохи помовчав.
– Так, алеж вас викрадали, до того ж ви отримали дар, не всім це подобається.
– Звідки вам це відомо?
– Не лякайтеся, це стандартна процедура, я перевірив ваші дані.
– Чудесно! Якщо ви не проти, то мені вже пора!
– Зачекайте, пані, візьміть мою картку, про всяк випадок, на ній є координати мого кристалу зв'язку.
На секунду мені здалося, що він роздивляється мою фігуру, затримуючись на ногах, що визирали з під підіткнутої спідниці. Я сіпнула тканину, повертаючи її на місце й взяла картку.
Попрощавшись страж відкрив портал і щез у ньому.
З дому вибігла бабуся.
– І що це був за красень?
– Бабуню, тобі тільки красенів подавай! Страж він.
– Страж не страж, а які в нього плечі, і я бачила, як він на тебе дивився!
– Не кажи дурниць!
– А хто їх каже? Тобі давно заміж пора!
– Ні, дякую. Мені й так непогано.
Бабуся сплеснула руками.
– Ти ба! Непогано їй, я не магічка, жити по двісті років не буду! От помру, а онуків так і не побачу, ой горе мені горе!
Ну, все, це надовго. Я схопила сапу й повернулася до роботи. Все одно сперечатися було марно.
Ніяких більше наречених мені не потрібно, з мене досить!
Не знаю, можливо, колись у майбутньому щось зміниться, та поки що, чоловіки викликали в мене не те щоб відразу, радше я нікому з них не вірила.
Ще два дні пронеслись занадто швидко, хотілося залишитись з бабусею. Попрощавшись, я підхопила валізу й направилась до кордону між Одінарі й Анкені, там можна було відкрити портал.
Було ще дуже рано й місто спало, тільки подекуди пекарі замішували тісто, а молочники розвозили свою продукцію по магазинах.
Дійшовши до великої сірої будівлі, я відкрила портал й вибравши на карті потрібні координати, перенеслась до станції Крижаний Грот.
Переходи поки вдавалися мені не такими вже й плавними, тож опинившись на місці я ледве втрималася на ногах і впустила чемоданчик. Добре хоч, речі не розлетілись навкруги. Підхопивши його, роззирнулася.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.