Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Їхні контури прозорі… я можу дивитися крізь них.

Д-р Н.: Чи бачите якісь риси у цих форм?

СУБ'ЄКТ: (Схвильовано) Очі!

Д-р Н.: Ви бачите лише очі?

СУБ'ЄКТ: Є ще слабкий обрис рота і нічого більше (З тривогою). Тепер навколо мене очі... підходять ближче...

Д-р Н.: Чи має кожна істота по два ока?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Чи виглядають ці очі так само, як у людей — з райдужною оболонкою та зіницею?

СУБ'ЄКТ: Ні… інакше… вони… більші… чорні очні яблука… що випромінюють світло… спрямоване на мене… думка… (потім зітхання полегшення) ох!

Д-р Н.: Продовжуйте.

СУБ'ЄКТ: Я починаю їх впізнавати — вони відсилають образи моєму розумові — думки про себе, і форми змінюються в людей!

Д-р Н.: Людей із людськими фізичними ознаками?

СУБ'ЄКТ: Так. Ой… подивіться! Це він!

Д-р Н.: Що Ви бачите?

СУБ'ЄКТ: (починає сміятися і плакати в той самий час) Я думаю, це… так — це Лері, він попереду всіх — він перший, кого я справді розгледіла… Лері, Лері!

Д-р Н.: (після того, як Суб'єкт оговталася від хвилювання) Душа Лері знаходиться попереду групи людей, яких Ви знаєте?

СУБ'ЄКТ: Так, тепер я знаю, що ті, кого я хочу найбільше бачити, попереду... деякі мої друзі позаду.

Д-р Н.: Чи можете ви бачити їх усіх?

СУБ'ЄКТ: Ні, ті, хто ззаду… як у тумані… на відстані… але я відчуваю їхню присутність. Лері — попереду... він підходить до мене... Лері!

Д-р М.: Лері був вашим чоловіком — як ви мені раніше розповідали — у вашому минулому житті?

СУБ'ЄКТ: (каже скоромовкою) Так — ми так добре жили разом. Гюнтер був таким сильним — всі в його сім'ї були проти нашого весілля. Жан покинув морський флот, щоб позбавити мене від жалюгідного існування в Марселі — завжди хотів мене...

Ця пацієнтка настільки збуджена, що образи її минулих життів одночасно ожили у її пам'яті. Лері, Гюнтер і Жан — всі були її чоловіками в минулих життях, і вони є втіленнями однієї і тієї ж душі — її спорідненої душі. Я був радий, що нам вдалося дізнатися про цих людей у ​​сеансі раніше. Крім Лері, її недавнього американського чоловіка, були Жан — французький моряк, який жив у дев'ятнадцятому столітті, і Гюнтер — син німецького аристократа, який жив у вісімнадцятому столітті.

Д-р Н.: Що Ви зараз робите?

СУБ'ЄКТ: Обіймаємось.

Д-р Н.: Якби у цей момент хтось третій дивився на те, як ви обіймаєтеся, щоб він побачив?

СУБ'ЄКТ: (мовчить)

Д-р Н.: (Суб'єкт настільки занурилася у сцену зустрічі зі своєю спорідненою душею, що з її очей потекли сльози струмком. Я чекаю хвилину і потім питаю ще раз) Як ті, хто міг би зараз спостерігати за Вами з Лері в духовному світі, сприйняли б вас?

СУБ'ЄКТ: Вони б побачили... два згустки яскравого світла, що обертаються навколо один одного, я думаю... (Суб'єкт починає заспокоюватися, і я серветкою допомагаю їй витерти сльози з обличчя).

Д-р Н.: І що це означає?

СУБ'ЄКТ: Ми обіймаємось… висловлюємо любов… з'єднуючись… це приносить нам велику радість…

Д-р Н.: Після того, як Ви зустріли свою споріднену душу, що відбувається далі?

СУБ'ЄКТ: (Суб'єкт міцно схопилася за підлокітники крісла) Ой, вони всі тут, до цього я тільки відчувала їх. Тепер їх більше — тих, хто підходить до мене дедалі ближче.

Д-р Н.: І це почалося після того, як ваш чоловік підійшов до вас?

СУБ'ЄКТ: Так… Мамо! Вона підходить до мене... Мені так її не вистачало... Ой, мамо... (Суб'єкт знову починає плакати).

Д-р Н.: Добре…

СУБ'ЄКТ: Ой, будь ласка, не ставте мені зараз запитання, я хочу насолодитися цим... (схоже на те, що Суб'єкт веде тихий діалог зі своєю матір'ю зі свого минулого життя).

Д-р Н.: (я чекаю хвилину і продовжую) Тепер, я знаю, що Ви насолоджуєтеся цією зустріччю, але мені потрібно, щоб Ви допомогли мені зрозуміти, що відбувається.

СУБ'ЄКТ: (ледь чутно) Ми… ми просто тримаємо один одного... так добре бути знову разом із нею…

Д-р Н.: Як вам вдається тримати одне одного без тіл?

СУБ'ЄКТ: (злегка роздратовано) Ми оточуємо одне одного світлом, звісно.

Д-р Н.: Розкажіть мені, як це відбувається в душі?

СУБ'ЄКТ: Немов огортаєшся яскравим світлим покровом любові.

Д-р Н.; Розумію, тепер…

СУБ'ЄКТ: (Суб'єкт перериває мене дзвінким сміхом — вона когось впізнала) Тім! Це мій брат — він помер таким молодим (я вже знав, що в її минулому житті він потонув, коли йому було чотирнадцять років). Так чудово бачити його тут (суб'єкт махає рукою). І там моя найкраща подруга Вілма, з якою ми жили по сусідству, ми зараз разом сміємося з хлопчиків як ми це робили раніше, сидячи на її мансарді.

Д-р Н.: (після того, як Суб'єкт згадала свою тітку та кілька інших Друзів) Як Ви вважаєте, чому саме в такій послідовності всі ці люди один за одним вітають Вас?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Ну, ми так багато значимо один для одного — що може бути ще?

Д-р Н.: І з деякими Ви жили багато життів разом, у той час як з іншими можливо одну чи дві?

Суб'єкт: Так… Найбільше я була зі своїм чоловіком.

Д-р Н.: Чи бачите Ви свого Гіда-провідника десь поблизу?

СУБ'ЄКТ: Він тут. Я бачу його відпливаючим убік. Він також знає деяких із моїх друзів…

Д-р Н.: Чому Ви називаєте свого провідника "він"?

СУБ'ЄКТ: Усі ми постаємо у тому образі, який хочемо продемонструвати. Він завжди постає переді мною як істота чоловічої природи. Це правильно та дуже природньо.

Д-р Н.: Чи спостерігає він за Вами у всіх Ваших життях?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, і тут після смерті теж... і він завжди мій захисник.

Група душ, яка має нас зустріти, вже чекає, коли ми повертаємось у духовний світ. Даний випадок показує, наскільки надихаючою може бути зустріч зі знайомими особами для молодої душі, що знову прибула. Я дійшов висновку, що кількість істот, які вітають ту саму душу, різниться після кожного її життя. Хоча масштаб групи варіюється залежно від особливих потреб душі, я зрозумів, що не буває випадковостей у тому, що стосується наших духовних компаньйонів, які нас зустрічають, точно знають, коли нас чекати і де зустрічати після прибуття в духовний світ.

Часто істота, яка має для нас особливе значення, чекатиме трохи попереду інших, бажаючих бути поруч, коли ми проходимо через вхідну браму. Число зустрічаючих не тільки змінюється після кожного життя, а й суттєво зменшується до мінімуму — зводиться майже нанівець для більш розвинутих душ, які не дуже потребують духовної втіхи. Випадок 9, наведений наприкінці цього розділу, є прикладом такого духовного переходу.

Випадки 6 та 7 демонструють один із трьох способів повернення душ у духовний світ. Ці дві душі були зустрінуті незабаром після смерті найважливішою для них істотою, тоді як інші душі, які мали менший вплив, були далеко. У випадку 7 Суб'єкт впізнавав людей швидше, ніж у випадку 6. Коли ми відразу ж після нашої смерті зустрічаємося з такими душами, зібраними разом ми виявляємо, що в минулому житті вони були нашими подружжям, батьками, батьками наших батьків, нашими коханими, дядьками і тітками, кузинами та нашими дорогими друзями. Я був свідком кількох абсолютно щирих емоційних сцен у сеансах з моїми пацієнтами на даному етапі їхнього переходу у духовний світ.

Однак емоційні зустрічі, що відбуваються між душами на цій стадії духовного переходу, є лише прелюдією до нашого остаточного повернення в особливу групу істот, які знаходяться на тому рівні зрілості, що й ми. Такі зустрічі є ще одним емоційним сплеском для Суб'єкта, що у процесі надсвідомого спогаду. Духовні організаційні плани та заходи — у тому числі те, як формуються групи та перевіряється сумісність душ один з одним,— будуть описані в наступних розділах.

На даний момент, важливо зрозуміти, що істоти, зустрічаючі нас, можуть не бути частиною нашої особливої ​​навчальної групи в духовному світі. Тому що не всі люди, які були близькі до нас у наших минулих життях, знаходяться на одному з нами рівні розвитку. Те, що вони вирішили зустріти нас відразу ж після нашої смерті, ще не означає, що вони будуть входити до нашої духовної навчальної групи, коли ми прибудемо на місце нашого призначення у цій подорожі.

Наприклад, у Випадку 6, дядько Чарлі був явно більш розвинутою душею, ніж мій Суб'єкт, і міг навіть виконувати роль духовного провідника. Для мене було також очевидно, що одним з первісних завдань душі дядька Чарлі було допомогти Суб'єкту 6, як дитині в його житті, яке щойно закінчилося. Він залишався відповідальним за мого Суб'єкта одразу ж після її смерті. У випадку 7 першим важливим контактом був Лері, істинно споріднена душа, що знаходиться на одному рівні із Суб'єктом 7. Зверніть також увагу на те, що у випадку 7 духовного провідника мого Суб'єкта не було серед її колишніх родичів та друзів. Однак, коли відбувалася зустріч, можна було помітити ознаки того, що вся вона керувалася цим духовним провідником, який сам у цей час залишався в тіні. Я спостерігав таке у багатьох випадках.

Другий варіант зустрічі душ, що знову прибули, — це спокійна, багатозначна зустріч виключно зі своїм духовним Гідом-провідником — як у Випадку 5. Випадок 8 ілюструє продовження такого роду зустрічі. Хто і як нас зустрічає після смерті, визначається особливим стилем нашого духовного Гіда, а також властивостями нашого індивідуального характеру. Я дійшов висновку, що тривалість цієї першої зустрічі з нашим Гідом змінюється після кожного нашого життя, і це залежить від обставин минулого життя.

Випадок 8 показує міру близькості людей з їхніми духовними гідами-провідниками. У багатьох гідів досить дивні і гучні імена, тоді як інші мають досить звичайні. Я знаходжу цікавим те, що застарілий релігійний вислів "янгол-охоронець" використовується тепер у метафізичному сенсі, вказуючи на дух, що симпатизує нам. Правду кажучи, колись я погано ставився до цього виразу, або поняття, вважаючи його відлунням застарілої міфології, яка видає бажане за дійсне і суперечить сучасному світу. В даний час я відмовився від такого ставлення до поняття янголів-охоронців.

Мені неодноразово говорили, що душа сама по собі є андрогенною "двостатевою", і в тому ж дусі висловлювалися мої пацієнти, повідомляючи, що стать є важливим фактором. Я дізнався, що всі душі можуть і насправді приймають поперемінно то чоловіче, то жіноче ментальне обличчя по відношенню до тих чи інших істот — як різні особистісні форми.