Читати книгу - "Помилка, Уляся Смольська"

Улюблений спогад

Улюблений спогад

          Віктор… Романтичний, охайний, уважний. Хлопець увірвався в життя Оксани нестримним вихором. Він полонив своєю безпосередністю, простотою, легкістю в спілкуванні. Не намагався спокусити її, запудрити мізки. Елегантний, веселий, небезпечно красивий.

          Його очі кольору чорного шоколаду зваблювали, притягували Оксану, манили. Здавалося, що вони наділені гіпнотичною силою, потойбічною магією, зазирали в саму її душу і плели там павутину, тим самим позбавляючи волі опиратися його чарам.

          Поруч з ним її серце збивалося з такту, вибиваючи в невпопад ритми незнайомої мелодії. Кожен його випадковий дотик розпалював жагу в її цнотливому тілі, обрушуючи на Оксану шквал нестримних емоцій. Було важко, майже неможливо впоратися з ними. Вона з усіх сил трималася, але все ж таки, здалася, стала полонянкою Вікторової харизми і чарівності.

          Якщо вона заплющувала очі, його образ одразу виринав в пам’яті: м’які губи, які лагідно цілували її вуста, шовковиста шкіра, яку її руки обожнювали торкатися, чорняве волосся, яке в пориві пристрасті не раз стискали її дівочі кулачки.

          Травневий теплий вечір тішив приємною, безхмарною погодою. Легенький прохолодний вітерець розвівав її русяве волосся, бавився ним, розкидаючи його в різні сторони, час від часу посилюючись, а згодом на мить вгамовувався, щоб з новими силами знову почати свою гру.

          Оксана стояла біля входу в кінотеатр, чекаючи допоки Віктор придбає для них квитки. Вони ще встигали на послідній сеанс. Сьогодні йшла прем’єра якоїсь романтичної кінострічки, яка доречно підходила для сьогоднішнього вечора.

          Це було ідеальне побачення – галантний кавалер, улюблені квіти, вечеря в затишному ресторані, легкий флірт і залицяння. Саме те, про що мріє кожна дівчина. Найкраще побачення в житті! Хоча з чим вона могла порівнювати? До Віктора дівчина практично не спілкувалася з хлопцями.

          Вона почувалася щасливою. Радісна усмішка торкнулася її вуст, побачивши постать коханого. Віктор легкою ходою наблизився до неї і м’яко обійняв за тендітний стан. В грудях защемило від почуттів, що переповнювали її. Він наблизився і ніжно торкнувся її губ, цілуючи несміливо і обережно. Вона не відсахнулася, а навпаки – відповіла на його поцілунок. Пристрасно, звабливо, гаряче. Оксані перехопило подих і потемніло в очах від емоційного вибуху в її тілі та свідомості. Їй навіть здалося, що на мить вона втратила зв’язок з реальністю і відчула легке запаморочення.

          Вперше вона відчувала такі емоції. Вперше поцілувалася з хлопцем. Вперше не відштовхнула його від себе. Вперше не боялася, не остерігалася, не аналізувала і не робила холодні розрахунки. Вона плила за течією, насолоджуючись солодкими почуттями та смакуючи нові відчуття, що досі не знала її душа і тіло.

          Оксана любила цей спогад. Він був її найулюбленішим. Щоразу, коли вона згадувала свій перший поцілунок, їй щемило серце, наче вона переживала його знову.

          Вона не змогла стримати радості і її сухих й блідих губ торкнулася ледь помітна усмішка.

          Віктор… Її шалене кохання. Щастя й біль, радість і смуток, споріднена душа. Вони могли стати ідеальною парою, але Оксана все зіпсувала, самотужки зруйнувала своє щастя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно