read-books.club » Детективи » Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз 📚 - Українською

Читати книгу - "Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз"

420
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Орхідей для міс Блендіш не буде" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 57
Перейти на сторінку:
і передав їх по колу.

Вони обережно випили: Бейлі похлинувся, а Райлі та старому Сему якось таки вдалося проковтнути пекучу рідину.

— Нам би чогось пожерти, Джонні, — сказав старий Сем, витираючи рот рукавом. — Вмираю з голоду.

— Візьми собі, — озвався Джонні. — Там, у горщику на плиті.

Старий Сем пішов до плити.

— Даремно ти, Райлі, викрав дівку, — сказав Бейлі. — Нам слід було прикінчити її на місці. Едді розбовкає все Ма Ґріссон, а вона пошле за нами Спритника.

— Заткнися! — люто гаркнув Райлі.

Джонні заціпенів.

— Кого? Спритника Сліма? Він теж у цьому замішаний? — спитав він.

— Та він сам не знає, що меле, — відповів Райлі.

— Не знаю? — озвався Бейлі й поглянув на Джонні. — Дорогою ми напоролися на Едді Шульца. Той бачив дівчину і неодмінно докладе про це Матусі Ґріссон.

— Якщо в цьому Слім, то я виходжу з гри, — сказав Джонні, знову присуваючись до рушниць.

Райлі вихопив револьвер 38-го калібру.

— Тримайся подалі від рушниць! І чхав я на Сліма Ґріссона — він нам не завадить!

— Слім дуже небезпечний, — тривожно озвався Джонні. — Я знаю вас, хлопці, і знаю, що ви не такі вже й погані. Але в Слімові Ґріссоні нема нічого хорошого. У нього нутро прогниле.

Райлі сплюнув.

— У нього дірка в голові, — пояснив бандит. — І він ненабагато мудріший за ідіота.

— Можливо, й так, але він убивця, причому вбиває ножем. А я не люблю хлопців, котрі пускають у діло ножі.

— Та годі вже, — сказав Райлі, — краще поїжмо.

Старий Сем вже розкладав на тарілки якесь вариво.

— Це якась тухлятина — відгонить дохлою кішкою, — пробурмотів він. Тоді відібрав трохи місива і наклав у вільну тарілку. — Віднесу дівчині. Їй слід трохи поїсти.

— Боюся, що це буде не до вподоби її витонченому смакові, — вишкірився Райлі.

— Усе ж краще, ніж нічого, — озвався старий Сем.

Він узяв їжу, піднявся нагору й увійшов до тьмяно освітленої кімнати.

Міс Блендіш сиділа на краєчку ліжка і плакала. Коли старий Сем увійшов, дівчина підвела голову.

— Ось, з’їжте хоч трохи, — ніяково сказав він. — Вам стане краще.

Від запаху протухлої їжі міс Блендіш стало недобре.

— Ні... дякую. Не можу.

— Воно трохи смердить, — наче вибачаючись, сказав старий Сем, — але вам треба хоч щось з’їсти.

Він поставив їжу на столик. Поглянувши на брудний матрац, старий Сем похитав головою.

— Присягаюся, це не те, до чого ви звикли, міс. Спробую знайти для вас щось краще.

— Дякую, ви дуже добрі до мене, — вона завагалася і, стишивши голос, сказала: — Чи не могли б ви мені допомогти? Якщо зателефонуєте батькові й скажете, де я, він вам добре віддячить. Будь ласка, допоможіть мені!

— Не можу, міс! — сказав Сем, задкуючи до дверей. — Я надто старий, аби створювати собі клопоти. Ті двоє, що зі мною, дуже погані хлопці. Тому я нічого не можу зробити для вас.

Він вийшов, зачинивши за собою двері.

Райлі та Бейлі саме вечеряли, і старий Сем приєднався до них. Коли вони покінчили з їжею, Райлі підвівся.

— Це — найогидніше, що я коли-небудь їв у своєму житті, — сказав він і глянув на годинник. Було п’ять по дев’ятій.

— Піду зателефоную Анні. Вона вже, певно, непокоїться.

— Та не обманюй себе із тією Анною, — озвався Бейлі. — Гадаєш, її обходить, де ти?

Він звівся на ноги і підійшов до вікна.

Райлі назвав телефоністці номер Анни. Після невеличкої паузи та взяла слухавку.

— Привіт, мала! — сказав він. — Це Френкі.

— Френкі! — голос Анни був такий пронизливий, що троє чоловіків теж його почули. — Куди це ти запропастився, виродку? Ти що, вирішив, що на мене можна начхати? Чи ти думаєш, що мені подобається спати самій у твоєму ліжку? Де це ти? І що робиш? Якщо ти з іншою жінкою, то я тебе вб’ю!

Райлі вишкірився: було приємно знову почути голос Анни.

— Заспокойся, серденько! — сказав він. — У мене тут робота — чи не найбільша за увесь час, — і я нарешті зможу загребти чимало грошенят. Віднині ти ходитимеш у норкових манто, Анно! Я дам тобі стільки грошей, що сама Гаттон[1] виглядатиме поруч із тобою якоюсь злидаркою. Послухай-но, я зараз у Джонні — ну, це по той бік роздоріжжя...

— Райлі! — голос Бейлі задзвенів від жаху. — Вони приїхали! Дві машини — це банда Ґріссонів!

Райлі пожбурив слухавку і кинувся до вікна.

Два авта під’їхали до їхнього «Лінкольна». Звідти вилізло кілька чоловіків, які попрямували до хатини. Райлі впізнав серед них кремезного Едді Шульца.

— Іди нагору і залишайся з нею, — різко розвернувшись, звелів він Джонні. — Пильнуй, аби вона там мовчала. А ми поки що займемся цими птахами. Ну, рухайся!

Він підштовхнув Джонні до сходів, і вони разом увійшли в кімнатку міс Блендіш. Та лежала на ліжку. Коли вони увійшли, дівчина здригнулася.

— Там, на вулиці, зараз є хлопець — вірна для тебе погибель, — сказав їй Райлі, обличчя його спітніло та перекосилось від страху. — Коли хочеш жити, сиди тихо. Я спробую обдурити його, але якщо він здогадається, що ти тут, то тобі залишиться хіба що молитися.

Але не ці слова змусили її похолонути, а біла маска смерті на його обличчі та невимовний жах в очах.

5

Райлі стояв на балконі і дивився на групу чоловіків, які також не зводили з нього очей. Серед них був Едді: руки в кишенях, чорний капелюх насунутий на очі. Флінн відійшов трохи вбік — руки теж у кишенях, очі холодні та насторожені. Воппі й Док Вільямс стояли біля вхідних дверей і палили.

Але всю свою увагу Райлі зосередив на Слімові Ґріссоні. Той сидів на краєчку стола, втупившись на носки своїх брудних черевиків. Він був високий, худий, з одутлим обличчям. Напіввідкритий рот і пусті скляні очі надавали йому дебільного вигляду, але за цією маскою кретина приховувалося безжальне, жорстоке нутро.

Минуле Сліма Ґріссона було типовим для патологічного вбивці. У школі він вчився погано і не проявляв жодного інтересу до книжок. Ще змалку відчував гостру потребу у грошах. Слім мав садистські

1 ... 7 8 9 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз» жанру - Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз"