read-books.club » Фантастика » Невидимець (збірка) 📚 - Українською

Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

188
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Невидимець (збірка)" автора Герберт Уеллс. Жанр книги: Фантастика / Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 79
Перейти на сторінку:
Аж до суглоба не було нічого. Я бачив аж до ліктя, і видно було, що проріз у тканині світиться наскрізь… «Боже милосердний!» — вигукнув я. І тут він зупинився. Пильно поглянув на мене своїми чорними окулярами, потім зиркнув у рукав…

— Ну?

— От і все. Далі він не промовив і слова, тільки люто подивився — і швидко запхав рукав назад у кишеню. «На чому я зупинився? — запитав він. — Здається, на тому, що рецепт загорівся?» І він кашлянув. «Як, у біса, ви можете рухати порожнім рукавом?» — запитав я. «Порожнім рукавом?» «Так, — сказав я, — порожнім рукавом…» «Порожнім? Ви упевнені?» — він одразу ж устав. Я також підвівся. Він зробив три дуже повільні кроки, наблизившись до мене мало не впритул. Злісно пирхнув. Я не відступив, і нехай мене повісять, якщо отієї забинтованої макітри й отих окулярів — коли вони повільно до тебе наближаються — не достатньо, аби позбавити духу будь-кого… «Ви сказали, що рукав порожній?» — перепитав він. «Певна річ», — сказав я. Він на мене витріщився. Потім знову, дуже повільно, витягнув з кишені свій рукав і простягнув до мене, ніби знову мені показуючи. Він робив це дуже, дуже повільно. Я поглянув на руку. Здалося, це тривало вічність. «Ну… — мовив я, відкашлявшись, — він порожній». Потрібно було щось сказати. Мені вже ставало страшно. Я міг зазирнути всередину порожнього рукава. Він простягнув руку до мене, повільно, повільно… ось так… аж доки манжет опинився за шість дюймів від мого обличчя. Дивна річ бачити, як порожній рукав отак до тебе наближається! А потім…

— Ну?

— Щось… на дотик схоже на вказівний і великий пальці… ущипнуло мене за ніс.

Бантинг засміявся.

— Але ж там нічого не було! — вигукнув Кас, і його голос зірвався на крик на слові «було». — Звісно, вам зараз смішно, але кажу вам, я був такий переляканий, що вдарив по його манжету, розвернувся і вибіг геть із кімнати. Я залишив його…

Кас затнувся. Понад усякий сумнів, його паніка була щирою. Він безпорадно обернувся і взяв другу чарку чудового хересу.

— Коли я вдарив по його манжету, — знову заговорив Кас, — я відчув, ніби вдарив по справжній руці. Але руки не було! Не було й тіні руки!

Містер Бантинг замислився. Підозріло поглянув на Каса.

— Це найдивовижніша історія з усіх, що я чув, — сказав він. Він і справді на вигляд був дуже мудрим і поважним. — Це справді, — додав містер Бантинг розсудливо, — найдивовижніша історія.

Розділ V
Крадіжка в будинку священика

Факти про крадіжку в будинку священика дійшли до нас, головним чином, через самого священика та його дружину. Це трапилось у понеділок після Трійці, в день, коли в Айпінгу місцевий клуб проводить щорічні святкування. Місіс Бантинг прокинулась раптово в тиші, коли ще й не розвидніло, і їй здалось, ніби двері спальні відчинились і зачинились. Спочатку вона не одразу збудила чоловіка, а сіла в ліжку і почала дослухатись. І виразно почула, як хтось ходить будинком — прямує з сусідньої кімнати коридором до сходів. Тільки-но вона в цьому переконалась, то якомога тихіше розбудила преподобного містера Бантинга. Він не вмикав світла, а, одягнувши на ніс окуляри, а на себе — халат дружини і кімнатні пантофлі, вийшов на сходовий майданчик і дослýхався. Було доволі чітко чути, як хтось на нижньому поверсі шукає щось у столі в кабінеті. Потім долинуло гучне чхання. Містер Бантинг повернувся в спальню і, озброївшись коцюбою, якомога тихіше спустився сходами. Місіс Бантинг стала нагорі сходів.

Була приблизно четверта ранку, і темрява ночі вже розсіювалася. У передпокої виднілося слабке мерехтіння, але дверний отвір у кабінет видавався неприступно чорним. Ніщо не порушувало тиші, окрім слабкого порипування сходів під ногами містера Бантинга і легких рухів у кабінеті. Потім щось тріснуло, відчинилася шухляда, і почулось шарудіння паперів. Далі лайка, і в кабінеті запалили сірник, від чого простір наповнився жовтавим світлом. Містер Бантинг був уже в передпокої і крізь щілину у дверях міг розгледіти письмовий стіл, висунуту шухляду і свічку, запалену на столі. Але він не зміг побачити грабіжника. Отак він стояв у передпокої, не вирішивши, як йому діяти далі, а місіс Бантинг із білим від страху й настороженим обличчям повільно сповзала сходами, щоб приєднатись до чоловіка. Тільки одна річ підтримувала відвагу містера Бантинга — це переконання, що грабіжником є мешканець містечка.

Вони почули дзвін монет і зрозуміли, що грабіжник знайшов їхні запаси золота, що загалом складали два фунти півсоверенами і десять шилінгів. Цей звук додав містеру Бантингу хоробрості для раптової дії. Міцно стиснувши в руках коцюбу, він рушив у кімнату. Місіс Бантинг ішла назирці.

— Здавайся! — несамовито заволав містер Бантинг — і раптом здивовано зупинився. Кімната виявилась цілком порожньою.

Однак подружжя було переконане, що в ту ж таки мить у кімнаті хтось заворушився. Мабуть, зо півхвилини вони стояли, витріщивши очі, а потім місіс Бантинг перетнула кімнату і зазирнула за щит перед коминком, поки містер Бантинг пильно роздивлявся під столом. Потім місіс Бантинг відслонила жалюзі на вікнах, а містер Бантинг оглянув димар і понишпорив у трубі коцюбою. Після цього місіс Бантинг старанно дослідила кошик до сміття, а містер Бантинг зняв покришку з відра до вугілля. А тоді вони зупинились і здивовано поглянули одне на одного.

— Я міг би заприсягтися… — сказав містер Бантинг. — Свічка! Хто запалив свічку?

— Шухляда! — мовила місіс Бантинг. — І гроші зникли!

І вона спішно попрямувала до вхідних дверей.

— Нічого дивнішого я в житті не бачив…

У коридорі почулось голосне чхання. Вони помчали туди — та одразу потому грюкнули двері кухні.

— Принеси свічку, — звелів містер Бантинг і рушив першим. Вони обоє почули грюк засувів, замкнених

1 ... 7 8 9 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невидимець (збірка)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невидимець (збірка)"