Читати книгу - "Біблія для комуністів і безпартійних"

Якби хто з пролетарських діток схибив з колективної дороги, якби хто похитнувся у своїй вірі і почав молитися Молохові, якби хто святе ім’я зневажив або у якийсь інший спосіб зламався під тягарем ідеології — тим потрібно було подати допомогу. Так було вирішено. І багато народів отримало таку братню допомогу, хотіли вони того, чи ні.

Коли Маркс побачив, у яких помилках потонули його пролетарські дітки, подав він свій голос і вимовив таке пророцтво: «Мужні і праведні пролетарі хай будуть винагороджені вічним перебуванням в чудодійному раю комунізму. У ньому хай кожний, відповідно до своєї непрацездатності, блаженним буде і хай кожному, відповідно до його потреб пролетарського щастя, дістанеться безконечна радість. І тоді запанує єдність між ними, хто служіть чистому вченню. Хочу,    нарешті, повідомити, що таким був наш намір від самого початку, то ж хай так і станеться. Амінь!»

ПІСЛЯМОВА

Поки номенклатура мріяла про комуністичний рай, у Мецці пролетарів— Москві поширювався екстремістський інфекційний вірус празької весни. Мабуть, занесли його інфіковані армійські загони, які у шістдесять восьмому у рамках братньої допомоги повінню прийшли до Праги, щоб той вірус зліквідувати. І незважаючи на тривалий інкубаційний період симптоми цієї хвороби виступали надзвичайно виразно.

У той час в колисці пролетарів почав владарювати муж на ймення Міхаїл Горбачов. Він так завзято крутнув колесом історії, що від нього відлетіли останні держави соціалістичного табору. Так почала радикально змінюватись не тільки карта Європи, але й усього світу.

У житті діє залізний закон: всілякі пророцтва, як правило, не здійснюються. Дня 17 листопада 1989 року несподівано, як грім з ясного неба, прийшло те, чого ніхто не пророкував. Прийшла НІЖНА РЕВОЛЮЦІЯ. Охоплені жахом товариші спостерігали з приємних висот свого привілейованого становища це незрозуміле для них явище. Даремно чекали вони на братню допомогу— брати мали такі самі пробле-ми. Квіти, любов і музика нарешті перемогли. З тим діалектичний матеріалізм не міг собі дати ради. Переляк і хаос були величезними. « Що робити?» — запитував ще у класичні часи великий Ленін. Однак цього разу його послідовники відповіді не знайшли.

А ще не так давно в одному із затишних празьких закутків мав тимчасове помешкання справжній вільнодумець на ім’я Гавел. Він писав різні антисоціалістичні памфлети, за які йому гучно аплодував класовий ворог на Заході. Окрім того, займався він ще й іншими дивними справами. Наприклад, порушував рух міського транспорту — клав букети квітів на Вацлавській площі. А також вів з людьми бесіди про любов, розповідав про якусь толерантність (мабуть, його приятельку по конспіративних зв’язках з ЦРУ), говорив про ринкове господарство та й іншими дурницями морочив голови своїм статечним і чесним співвітчизникам. Після ніжної революції він одразу ж змінив помешкання і переселив-ся на Град.

Товариші, які мали на усі випадки життя чудово розвинене шосте чуття, занюхали катастрофу і почали діяти. «Важкі часи приходять для нас,— говорили вони один одному — Якраз вже час знову змінювати одяг.» Після того вони почали вирішувати енергетичну проблему: у печах, пічках і п’єциках спалювали тонни паперових матеріалів. Геть з ідеологічним мотлохом! Хай живе демократія! Багато слів зникло зі словника новоспечених демократів. За одну ніч всі товариші стали демократично непорушними паннами і панами, братами і сестра-ми, милими друзями, колегами... І не було кінця—краю їх толерант-ності.

А деякі «колишні» у темних кімнатах почали вчитися перебирати вервиці.

Старі