read-books.club » Бойовики » Мільйон на рулетці 📚 - Українською

Читати книгу - "Мільйон на рулетці"

232
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мільйон на рулетці" автора Євген Є. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 86
Перейти на сторінку:
на один «нуль».[2]

Першого вечора я зіграв за вісьмома з них. Мене цікавили столи, робота круп’є і можливість спрацьовування тієї чи іншої системи.

Столи були чисті. Круп’є виявилися професіоналами. Але не всі.

Жоден зі столів не мав тих пристосувань, за допомогою яких більшість казино відбирають ставки в гравців. Мовчав навіть крихітний вимірник індуктивності в кишені мого піджака, отже, рулетки не були з’єднані з комп’ютером. Але зате тут працювало троє круп’є, які з’являлися, як тільки хтось із гравців починав по-справжньому вигравати.

Варто було комусь викласти перед собою більш ніж півкілограма фішок, як круп’є одразу робили заміну, і місце молодика, який кидав кульку, займав добродій, який спрямовував її в потрібне гніздо. Кидок — і замість «двадцяти п’яти» виграло «двадцять шість». Другий — замість «чотирнадцяти» виграло «шістнадцять». Третій — замість «двадцяти» виграло «зеро».

— «Зеро», виграло казино, — мовив круп’є і зібрав зі столу всі ставки, бо коли виграє «нуль», усі програють.

П’ять-шість таких кидків — і півкілограма фішок зникають миттєво. Покрутивши в пальцях дві останні, гравець кидає їх на стіл, навіть не думаючи, на що ставить. Круп’є дає йому виграти, відтак розпорядники гри знову міняються: місце добродія займає молодик, і гра продовжується далі.

Один, два, три. Три круп’є з подібним рівнем майстерності.

Якщо хоча б один із них буде в залі, коли ми почнемо обігравати казино, то простіше одразу роздати всі гроші обслузі як чайові, ніж робити ставки, приречені на програш.

Справитися з усім іншим було зовсім не складно.

Я перевірив одну зі своїх систем: ставив винятково на ті числа, що не могли виграти, і спостерігав за тими ставками, які хотів зробити. Усе виходило просто чудово, похибка становила лише шість відсотків.

Припустимо, я задумував «дев’ятнадцять» і воно виграло, але при цьому я ставив на «тридцять п’ять» і, природно, програвав. Я робив це навмисно. Хотів, щоб до мене тут звикли і ставилися як до багатого, але не зовсім умілого гравця.

Треба віддати належне старшому менеджерові залу: побачивши, наскільки безнадійно мені не щастить, він направив до столу, за яким я грав, круп’є-професіонала, і той дуже швидко змусив вигравати числа, що не мали шансів, але на які я ставив. Він повернув мені частину грошей. Небагато, але вияв такої уваги до клієнта розчулив мене.

Вигравши втретє, я зобразив на обличчі невимовну радість і замовив собі випивку в офіціанта, який саме проходив повз нас. Круп’є дав мені виграти ще раз і залишив мій стіл, я ж знову почав програвати.

2

— З цими круп’є треба щось робити, — мовив я наступного дня.

— Що? — запитав Мишко.

— Треба, щоб їх не було в залі.

— Щось придумаємо, — пообіцяв він.

З

Наступного вечора Костя залишився в готелі, а Мишко робив усе для того, щоб опинитися в головному ігровому залі «Золотого Дракона». Але йому це не вдавалося — охоронці казино затято відмовлялися зараховувати його до касти привілейованих клієнтів.

— Почекаймо ще зо два дні, — попросив Мишко.

Через два дні він узяв мою картку і одинцем з’явився в казино. Його впустили до головного залу, там він зробив п’ять ставок і спокійнісінько залишив приміщення.

— Потрібна картка, — сказав Мишко.

Наступного вечора він з Костем пограбував водного з відвідувачів казино, який вирішив пройтися до свого будинку пішки. Його зупинили серед темної досвітньої вулиці двоє двометрових гангстери, перехожий одразу ж підняв руки.

— Тільки пискни.

Костя обшукував його.

— Тепер рахуй до ста.

Потерпілий почав рахувати, а Костя з Мишком повернули за ріг, сіли в машину до Сашка, який чекав на них, і поїхали в готель, прихопивши із собою не тільки членську картку «Золотого Дракона», але і годинник та гаманець відвідувача казино.

Гаманець Мишко подарував покоївці, яка прибирала в його номері. Годинник дістався Сашкові.

4

Трьох круп’є, яких потрібно було позбутися, звали Андрієм, Миколою і Савою.

Мишко з Костем, які стежили за ними, довідалися не тільки їхні домашні адреси, а й дістали фотографії їхніх дружин і коханок, а також побували в їхніх квартирах і розповіли про те, як вони живуть.

— Без великих достатків.

— У одного з них навіть нема холодильника. А вся кухня завалена пакетами з-під напівфабрикатів.

— А в іншого ми знайшли ось це, — і Мишко кинув на стіл пакет із кількома використаними шприцами.

— Може, в нього діабет? — зауважив я.

— А ти понюхай, — порадив Костя.

Я нюхнув — пахло героїном.

— Молодець.

— Я спробую домовитися, — мовив Ігорович, який вирішив узяти круп’є на себе.

— Троє професіоналів, — мовив я, — працюють в одному із найкрутіших казино міста. Скільки ти їм запропонуєш?

— Багато, — відповів Ігорович.

— А скільки в нас залишиться?

Моє запитання було цілком резонним. Який сенс давати кожному з трьох круп’є сімдесят п’ять тисяч, якщо ми збиралися виграти тисяч двісті-двісті п’ятдесят? Та й рідко який круп’є такого класу погодиться продати себе. І не тому, що всі вони занадто чесні хлопці. Просто, пропрацювавши в ігорному бізнесі кілька років, усі вони знали, як легко власники казино позбавляють життя тих, хто зрадив їх.

А те, що один із трьох круп’є був наркоманом, якому залишилося не більше двох-трьох років, ще не означало, що

1 ... 7 8 9 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мільйон на рулетці"