Читати книгу - "Остання збірка"

— Машина не любить повторення, — зітхнув Грегор. -Це якось не по-людськи...

— Навпаки, — спроквола мовив Арнолд. — Це аж занадто по-людськи...

Настав час вечері, і приятелі почали шукати, яку б їжу Конфігуратор міг виготовити. Овочевий салат зробити було нескладно, але він виявився не надто калорійним. Машина видала їм буханку хліба, але відмовилася робити пиріг. Тему молочних продуктів було вичерпано оскільки напередодні компаньйони замовляли сир. Нарешті, через годину численних спроб і відмов Конфігуратор видав їм півкіло китового стейку, — очевидно, не знаючи, до якої категорії його віднести.

Грегор знову взявся до роботи, упівголоса нашіптуючи у рецептори машини про радощі повторення. Конфігуратор гудів і періодично блимав лампами, показуючи, що слухає.

Арнолд обклався довідниками й почав розробляти новий план.

Через декілька годин він раптом підхопився з радісним вигуком:

— Я знав, що знайду його! Грегор зиркнув на нього. -Що?

— Замінник для системи керування! Він сунув книгу Грегорові під ніс.

— Поглянь! Один учений з Ведньє II розробив це п'ятдесят років тому. Система за сучасними мірками незграбна, але працює і цілком підійде для нашого корабля.

— А з чого вона зроблена? — запитав Грегор.

— Це й є найкраще! Ми не можемо помилитися. Вона зроблена з гуми!

Арнолд швидко натиснув на кнопку й прочитав опис системи керування.

Нічого не відбулося.

— Ти повинен виготовити систему керування типу Ведньє II, — вигукнув Арнолд. — Якщо ти цього не зробиш, то порушиш власні принципи!

Він ударив по кнопці й ще раз чітко прочитав опис системи.

Нічого не сталося.

У Грегора з'явилась жахлива підозра. Він підійшов до задньої панелі Конфігуратора, знайшов те, чого побоювався, і показав Арнолдові.

Це була фірмова табличка виробника. На ній було написано: Конфігуратор. Клас 3. Виготовлено в лабораторії Ведньє. Планета Ведньє II.

— Мабуть, вони уже використовували його з цією метою, — сказав Арнолд.

Грегор промовчав. Додати було нічого.

Обшивка корабля всередині вкрилася пліснявою, а сталева пластина в хвостовому відсіку стала рудою від іржі.

Машина уважно слухала умовляння компаньйонів про користь повторення, але нічого не робила.

Знову виникла проблема обіду. Фрукти виключалися через яблучний пиріг, так само як і м'ясо, риба, молочні продукти та злакові. Зрештою вони так-сяк вгамували голод жаб'ячими лапками, смаженою сараною (за давньокитайським рецептом) та філе ігуани. Однак коли з ящірками, комахами та земноводними було покінчено, приятелі зрозуміли, що їжі більше не буде.

Обидва страшенно втомилися. Видовжене обличчя Грегора стало худішим ніж звичайно. Арнолд виявив у волоссі сліди плісняви. За бортом без упину лив дощ, стікаючи краплями з обшивки та заливаючи вологу землю. Зореліт почав осідати, занурюючись у ґрунт під власною вагою.

Коли настав час перекусити, вони нічого не змогли вигадати.

Грегорові спала на думку остання ідея. Він намагався ретельно її обміркувати. Нова невдача могла покласти всьому край. Імовірність успіху була мінімальною, але перебирати не доводилося.

Грегор повільно наблизився до Конфігуратора. Божевільний блиск у його очах злякав Арнолда.

— Грегоре! Що ти збираєшся робити?

— Збираюсь дати цій залізяці ще одну, останню команду, — хрипко відповів Грегор.

Тремтячою рукою він натиснув кнопку і щось прошепотів.

У перший момент нічого не сталося. Потім Арнолд вигукнув:

— Відходь!

Машина трусилася й тремтіла, лампи блимали, стрілки індикаторів шалено оберталися.

— Що ти сказав їй зробити? — запитав Арнолд.

— Я не казав їй нічого робити, я наказав розмножуватися — відтворювати саму себе!

Конфігуратор конвульсивно смикнувся й випустив хмару чорного диму.

Приятелі закашлялися, хапаючи ротом повітря.

Коли дим розвіявся, вони побачили, що Конфігуратор стоїть на місці, тільки фарба на ньому де-не-де облущилася, а стрілки на деяких індикаторах погнулися. Поруч, виблискуючи краплями свіжої оливи, стояв ще один, новенький Конфігуратор.

— Тобі вдалося! — закричав Арнолд. — Ти нас урятував!

— Я зробив значно більше, — задоволено промовив Грегор. — Завдяки мені ми розбагатіємо.

Він повернувся до нового Конфігуратора, натиснув кнопку і вигукнув:

— Відтворись!

За тиждень, завершивши справи на планеті Денет, Арнольд і Грегор з трьома Конфігураторами на борту поверталися до космопорту Кеннеді. Одразу після приземлення Арнолд вистрибнув з корабля і зупинив таксі. Спершу він попрямував на Кенал-стріт, згодом до центру Нью-Йорка. Справи не забрали багато часу, і вже за кілька годин він повернувся на корабель.

— Усе гаразд, — сказав він Грегорові. — Я переговорив з кількома ювелірами. Не створюючи істотного впливу на ринок, ми зможемо продати близько двадцяти великих каменів. Після цього, гадаю, якийсь час доведеться займатись платиною, а далі... У чому річ?

Грегор похмуро дивився на нього.

— Ти нічого не бачиш?

— А що? — Арнолд озирнувся.

Там, де раніше стояли три Конфігуратори, зараз було чотири.

— Ти наказав їм відтворити ще одного? — запитав Арнолд. — Нічого страшного. Тепер треба тільки наказати, щоб вони зробили по діаманту.

— Ти й досі нічого не зрозумів? — сумно промовив Грегор. — Поглянь!

Він натиснув кнопку найближчого Конфігуратора і сказав:

— Діамант.

Конфігуратор затрусився.

— Це все ти і твій клятий принцип насолоди, — сказав Грегор. — Повторення! Ці кляті машини зациклилися на сексі!

Машина знову завібрувала й видала... ще один КОНФІГУРАТОР!!!

Паломництво на Землю

Альфред Саймон народився на Казанзі IV, невеликій сільськогосподарській планеті поблизу Арктура. Тут він водив свій комбайн по пшеничних полях, а довгими тихими вечорами слухав записи земних пісень про кохання.

Життя на Казанзі було досить приємне. Дівчата тут були миловидні, життєрадісні, веселі, не кривляки, з ними добре було ходити в гірські походи й плавати у струмках, хороші товариші, вірні подруги життя. Але зовсім не романтичні! Розважалися на Казанзі відверто, жваво й весело. Але це були не більш ніж розваги.

Саймон відчував, що в цьому спокійному існуванні йому чогось не вистачає. І одного разу він зрозумів, чого саме.

Якось на Казангу прибув на своєму пошарпаному зорельоті, навантаженому книгами, один торговець. Він був худий, білявий і трохи сам не свій. На його честь улаштували свято, тому що в далеких світах люблять новинки.

Торговець переповів усі останні чутки: про війну цін між Детройтом II і Детройтом III, про те, як ловлять рибу на Алані, як вдягається дружина президента Морації і як смішно розмовляють люди з Дорана V. Зрештою, хтось сказав:

— Розкажи нам про Землю.

— О! — сказав торговець, звівши брови. —