Читати книгу - "Рембо"

Верхня половина сходів розташовувалися під кутом до нижньої, і він тепер опинився поза полем зору поліцейських, вище від їхніх голів. Спереду був головний хол. Він чув позаду крики, потім тупіт ніг на нижній половині сходів. Двері. Він забув про двері, Тісл нагадав Голту, що їх завжди потрібно замикати. Він біг, молячись подумки, щоб Голт забув замкнути ці двері, коли поспішав назад із Шинглтоном.

Стій! — почув він позаду, потім клацнув курок. Він різко повернув ручку і — двері відчинилися! Пригнувши голову, він повернув за ріг, коли в стіну навпроти влипли дві кулі. Він штовхнув на ходу малярські козли, і на підлогу повалилися дошки, пензлі, банки з фарбою.

Що відбувається? — почув він за спиною й обернувся. Зовсім близько стояв поліцейський, дивився здивовано на голого Рембо та вже тягся до кобури. Чотири стрімких кроки, і Рембо вдарив поліцейського ребром долоні в перенісся, і коли той почав падати, підхопив його револьвер. Хтось уже продирався через розкиданий на підлозі мотлох, і Рембо двічі вистрелив. Почувши зойк Тісла, він подумав, що його переслідувачі тепер напевно затримаються й він встигне добратися до передніх дверей.

І він встиг, по дорозі ще раз вистріливши в переслідувачів, — й опинився зовсім голий під яскравими косими променями вечірнього сонця. Закричала стара на тротуарі, чоловік у машині пригальмував і роззявив рот. Рембо кинувся вниз по сходинках. Проскочив повз бабу, яка несамовито кричала, підбіг до чоловіка в робочому одязі, який проїжджав поруч на мотоциклі. Чоловік припустився помилки, скинувши швидкість, щоб подивитися, у чому справа. Коли він зібрався дати газу, Рембо схопив його та скинув із мотоцикла. Чоловік з гуркотом стукнувся об бруківку головою в жовтому шоломі. Рембо стрибнув у сідло, і мотоцикл із ревінням понісся по вулиці. Рембо ще встиг випустити в Тісла, який саме вискочив на ґанок, останні три кулі.

Він вів мотоцикл зиґзаґами, щоб Тісл не зміг у нього прицілитися. На розі стояли люди, і Рембо сподівався, що Тісл не стане стріляти з остраху влучити в них. Він чув позаду вигуки, хтось кричав спереду. На бруківку вибіг якийсь чоловік і спробував його затримати, але Рембо штовхнув його ногою та повернув ліворуч. Дорога далі була пустою, і він вичавлював з мотоцикла все, що можна.

РОЗДІЛ 11

Шість пострілів, порахував Тісл. Тепер револьвер у хлопця порожній. Він вибіг на вулицю та, мружачись від сонця, встиг побачити, як хлопець зникає за рогом. Шинглтон цілився з револьвера. Тісл різко пригнув його руку.

Ісусе, ти бачиш, скільки народу?

Я міг у нього влучити!

І не тільки в нього! — він швидко повернувся в дільницю, подумки відзначивши три кульові отвори у дверях. — Скоріше сюди! Подивися, що з Голтом і Престоном! Виклич лікаря! — сам він уже біг до радіо.

Ляснули вхідні двері — з’явився Шинглтон; Тісл увімкнув передавач і швидко заговорив у мікрофон. У нього тремтіли руки, у животі, здавалося, переливається гаряча вода!

Уорде! Де ти, чорт забирай, Уорде! — кричав він у мікрофон. Нарешті Уорд відповів, і Тісл швидко розповів про те, що трапилося, описав тактику. — Він знає, що по Центральній дорозі можна виїхати з міста! Зараз він їде на захід! Перехопи його!

У кімнату залетів Шинглтон.

Голт мертвий. Господи, та в нього кишки вилізли, — запинаючись, пробурмотів він і ковтнув слину, намагаючись перевести подих. — Престон живий. Не знаю, скільки протягне. У нього тече з очей кров!

Візьми себе в руки! Виклич по телефону «Швидку допомогу»! Лікаря! — Тісл щось переключив у передавачі. У нього все ще тремтіли руки. У животі відбувалося чорт знає що. — Поліція штату! — крикнув він у мікрофон. — Медісон викликає поліцію штату. Терміново. — Відповіді не було. Він повторив голосніше.

Я не глухий, Медісон, — пролунав чоловічий голос. — Що там у вас?

Утеча арештованого. Один поліцейський убитий. — Тісл швидко розповів суть справи, шкодуючи про час, згаяний на це. Зажадав перекрити дороги.

Шинглтон поклав слухавку.

«Швидка допомога» вже їде, — доповів він.

Розшукай по телефону Орвала Келлермана. — Тісл знову переключив передавач, викликав іншу патрульну машину.

Келлерман вийшов. Я розмовляю з його дружиною. Вона не хоче за ним йти, — доповів Шинглтон.

Тісл узяв трубку.

Місіс Келлерман, це Уїлфред. Мені терміново потрібний Орвал.

Уїлфред? — голос у неї був тонкий і ламкий. — Який сюрприз, Уїлфреде. Ти так давно не давав про себе знати. — І Ну чому вона говорить так повільно?

Він був змушений її перервати:

Місіс Келлерман, я мушу поговорити з Орвалом. Це дуже важливо.

Ох, мені дуже шкода. Він неподалік, займається своїми собаками, а ти знаєш, що я не можу його турбувати, коли він займається собаками.

Ви повинні запросити його до телефону. Будь ласка! Повірте мені, це важливо.

Вона мовчала, і він чув її дихання.

Добре, я йому скажу, але не обіцяю, що він підійде. Ти ж знаєш, який він, коли займається собаками.

Тісл почув, як вона поклала слухавку поруч з апаратом, і швидко запалив сигарету. За ті п’ятнадцять років, що він служив поліцейським, він ще жодного разу не впускав арештованого, і в нього не вбивали напарника. Він би із задоволенням розтрощив цьому хлопцеві голову об стіну.

Чому він де зробив? — запитав Тісл у Шинглтона. — Дикість якась. Заблукав у місто невідомо навіщо та за якийсь час із волоцюги став убивцею. Гей, ти в порядку? Зовсім білий. Сядь і опусти голову між колінами.

Я ніколи не бачив, як ріжуть людину. Голт. Чорт забирай, я з ним сьогодні разом обідав.

Справа не в тім, скільки разів це бачиш. У Кореї я раз п’ятдесят бачив, як людей розпорювали багнетом, і щоразу мене вивертало.

Слухавку на тому кінці знову підняли. Добре, якби це був Орвал.

Ну, у чому справа, Уїле? Сподіваюся, ти потурбував мене не через дурницю.

Слава Богові, це він. Орвал був найкращим другом його батька, і вони часто ходили втрьох полювати. Потім, коли батько Тісла загинув, Орвал став для нього другим батьком. Він давно пішов на пенсію, але був у кращій формі, ніж чоловіки наполовину за нього молодші, до того ж у нього була найкраще вишколена зграя гончих в околиці.

Орвале, у нас щойно втік арештований. Мені ніколи пояснювати все детально, але ми зараз розшукуємо цього хлопця. Я не думаю, що він затримається на дорозі. Упевнений, що хлопець піде в гори, а тому