read-books.club » Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська» 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

185
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»" автора Дар'я Бура. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 78 79 80 ... 112
Перейти на сторінку:
миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва», бригадний генерал Ічкерії Іса Мунаєв.

Як повідомив голова Луганської ОДА Геннадій Москаль, батальйон дислокувався в Лисичанську за кілька кілометрів від Сєвєродонецька.

3 лютого 2015 року

• Ірина Вовк, Дар’я Бура «Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті»

РОМАН ПИСАНЕЦЬ (1982 р. н.), цивільний, мешканець м. Донецьк

Серед моїх знайомих не було прибічників бойовиків. Я сам завжди говорив, що я за правду. А народ просто не розуміє наслідків того, що відбувається. Я жив у 2—3 км від Пісків і у 2,5 км від донецького аеропорту, у мене донька засинала під розриви в той час, як ті, хто жили з іншого боку Донецька, говорили, що в них тихо й не стріляють.

Багато хто неадекватно сприймав ситуацію, а я їздив на роботу тими місцями, куди через пів години били «Гради». Саме тоді я вирішив, що необхідно опублікувати те, що відбувається, і те, що я бачу сам. Від початку, як в нас це почалося, я шукав людей, яким потрібна інформація з тилу, так би мовити.

Спочатку, коли наші хлопці стояли на Оленівці, я возив їм бензин. Тоді ж хлопці стояли обідрані, ні в кого нічого не було. Просили, щоб я привозив бензин, бо не було чим заводити генератор, хоча б для зв’язку. А коли на Оленівському блокпосту хлопців по полях розстріляли, то ми вже нікуди не смикалися. З 2015 року я вже нікуди не виїжджав, був весь час у Донецьку.

Страшно не було. Можливо, це якась дурість, але я це сприйняв як постфактум, що Донецьк вже захоплений.

• Зведення новин

У Луганській області сили АТО відбили наступ бойовиків під Попасною, знищили їхній пункт управління у районі Металіста, завдали удару по ворожих позиціях біля Брянки й Стаханова.

Про це написав організатор групи «Інформаційний спротив» і депутат Дмитро Тимчук у Фейсбук.

• Упродовж минулої доби на території проведення АТО загинули 5 військових, ще 27 отримали поранення.

Про це під час брифінгу повідомив речник АТО Андрій Лисенко.

Усього за минулу добу терористи здійснили 134 обстріли по українських позиціях.

• За добу бойовики «ЛНР» здійснили 43 обстріли контрольованої Україною території Луганської області з різної зброї, включаючи важку артилерію та системи «Град».

Про це повідомляється на сайті луганського губернатора Геннадія Москаля.

4 лютого 2015 року

• Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»

Моральний дух на війні

Щодо військовослужбовців української армії ворог застосовував два головні способи ідеологічного впливу. Перший — це масований, величезний вал вкидання інформації в ЗМІ і соціальні мережі про нищівні перемоги бойовиків і постійні розгроми та незліченні втрати української армії.

Цю тактику російські куратори будуть довго використовувати. Навіть коли терористи почнуть тисячами горіти в пеклі, їхні пропагандисти масово штампуватимуть бравурні ролики, де «браві герої новоросії» хоробро знищують танки і літаки «карателів».

Ми навіть знаходили кілька повідомлень, що нашу батарею знищено давно і повністю. До того ж, кількість нас загиблих, за зведеннями бойовиків, у рази перевищувала реальний чисельний склад батареї.

Якихось заходів у відповідь з викриття активної підривної ідеологічної роботи ворога або хоча б об’єктивного інформування наше командування не вживало.

Треба визнати чесно, до часу такі дії противника давали певний результат.

Неодноразово доводилося чути «сарафанні» загрозливі новини на зразок: «на нашій ділянці прорив, через 10 хвилин сепари будуть уже тут», «100 танків Кантемирівської дивізії вже увійшли у Волноваху», «на нас рухаються 200 танків Таманської дивізії, інші бригади потрапили під «гради» і втекли, ми в «котлі» і приречені».

Що безглуздішим і недолугішим було вкидання дезінформації противником, то швидше воно схоплювалося і розносилося.

У наших польових умовах у нас було тільки два способи протистояти такому потужному впливу ворога. По-перше, комбат періодично збирав командирів гармат та інформував про реальну обстановку на фронті. Ми точно знали місця наших вогневих, нашого табору, шляхи можливого відходу і місце загального збору в разі відходу.

Чіткі і точні дані, які комбат особисто нам повідомляв, давали не тільки картину реальної обстановки, а й можливості в ній орієнтуватися. По-перше, це значно підняло рівень довіри до командира батареї, по-друге, відтинало всі можливі плітки і пересуди. Ми знали, поки комбат нам не доповість, «що двісті танків увійшли у Волноваху», цього не може бути за визначенням.

Навіть якщо ми чули розриви біля нас, а штаб на зв’язок не виходив, ми вживали заходів щодо зміцнення нашої оборони, а не впадали в паніку, мовляв, «ми в оточенні». Адже комбат нам цього не повідомив, а дав чіткі вказівки, що потрібно робити.

На нашій першій планівці у вересні 2014 року комбат сказав: «Хлопці, є дві новини, одна хороша, інша погана (він завжди так починав). Погана — оперативна обстановка дуже складна. А яка тоді хороша? Прррально! Російські війська вийшли з нашого сектору. Зараз тут тільки сепари».

Через кілька днів обидві ці новини були погані. Але знову-таки, оскільки про це дізналися від комбата в робочому порядку, ми, хоча і з відчутним хвилюванням, але абсолютно без паніки, стали готуватися до бою.

У нашій батареї був з-поміж мобілізованих заступник командира з виховної роботи. По суті, інформування і патріо­тичне виховання — його безпосередні обов’язки.

Однак, хоча і був удвічі за віком і за званням старшим за комбата (цілий майор), ніякої роботи він не проводив.

Замполіт (їх усіх досі продовжують позначати по-радянськи) був чоловіком недалеким, зарозумілим і хамовитим.

Себе він чомусь вважав належним до «вищого стану», до всіх ставився зневажливо. Попри наказ начальника штабу бригади виїжджати на кожне бойове чергування, жодного разу за весь час перебування батареї в зоні АТО на вогневій не з’явився. Одного разу нам комбат повідомив про наближення ворога, і ми почали вживати заходів до відбиття нападу.

• Зведення новин

Під Дебальцевим уночі бойовики намагалися захопити позиції українських військових, бій тривав близько 4 годин, повідомляє прес-центр АТО.

• За останню добу в зоні проведення антитерористичної операції загинуло 4 військовослужбовців, ще 25 дістали поранення.

Про це у середу на традиційному брифінгу повідомив речник АТО Андрій Лисенко.

• Збройні сили України знищили 11 військових Російської Федерації, які брали участь в обстрілі Маріуполя 24 січня.

Про це повідомив на брифінгу голова СБУ Валентин Наливайченко.

За його словами, це усі встановлені СБУ на даний момент члени угрупування по розстрілу Маріуполя, однак «продовжується операція по виявленню терористів, які обстрілювали Волноваху та інші

1 ... 78 79 80 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"