Читати книгу - "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"

 Сконцентрований на мені погляд Даріуса вмить сковує мене на місці. Він дивиться на мене так, наче знає те, чого я знати не можу і я вже навіть починаю сумніватись чи не помилилась, коли подумала, що здогадуюсь про тему розмови. Чомусь серце затріпотіло від хвилювання. Він ще кілька секунд пильно вдивляється мені в очі, а після переводить погляд на Керана з Ленхартом, дозволяючи мені видихнути.

— У мене для вас є цікава пропозиція і я впевнений, що після того, що почуєте, ви просто не зможете мені відмовити. Я й сам дізнався нещодавно, тому інформація буде до біса інтригуюча, — його очі зрадливо засяяли.

— Але тобі не судилось її озвучити — перебиває Даріуса голос того, хто з невідомих для нас причин відкрив на мене полювання. Він з'являється просто з нікуди, змушуючи нас заціпеніти від чергової несподіванки сьогоднішнього вечора. І вона по праву займає перше місце у рейтингу найбільш неочікуваних.

 Я знала, що він з якихось причин переслідує мене, та аж ніяк не думала, що наважиться з’явитись перед нами усіма. Цього не міг передбачити жоден із нас. Окрім Керана його раніше ніхто не бачив. Він завжди залишався в тіні, майстерно приховуючи власну особистість і навіть коли приходив до мене жодного разу я не могла його роздивитись.

 Незнайомець в секунду приковує до себе усю нашу увагу, відбираючи у Даріуса момент його тріумфу. Майже водночас ми спрямовуємо свої погляди у те місце звідки лунає грізний баритон, від якого я нестримно здригаюсь. Інстинктивно Керан стає попереду, затуляючи мене своєю широкою спиною. Натяк на усмішку з’являється на губах неочікуваного гостя, коли він це помічає, поки серце нестримно калатає у мене в грудях. У цей момент всі ми прекрасно усвідомлюємо, що це повне фіаско для кожного із нас. Ми стикнулись лице до лиця із небезпекою у боротьбі проти якої не встигли об’єднати сили, адже він нас випередив. Поки ми боролись одне з одним, на нас полювало справжнє зло, яке цим скористалось. Він не захотів чекати поки Керан з Мараком повернуть йому Даріуса, адже чомусь вирішив, що кращою альтернативою для нього стану я. Він, наче жнець, котрий прийшов зібрати душі. І цього разу він не обмежиться трьома. Незнайомець дозволив мені це чітко усвідомити ще до його появи тут і зараз. Саме на мені зосереджена його увага і прикутий погляд, який провокує неконтрольовані сироти на моєму тілі. Темна втіха відображається в його очах. Він знає, що обіграв нас й всі козирі саме у нього.

— Ти?! — з неприхованим, просто колосальним здивуванням підривається зі свого місця Даріус, наче бачить того з ким добре знайомий. І не схоже, щоб він був радий цій несподіваній зустрічі. Його вуста стискаються в тонку лінію, видаючи хвилювання й лють водночас.

— Привіт, Даріусе. Не очікував побачити мене знову через триста років, чи не так? — протягує незнайомець, упиваючись нашими емоціями від зустрічі із ним. Його темні очі тільки додають йому зловісної впевненості в його безперечній перевазі.

 На вигляд не скажеш, що він набагато старший за самого Даріуса, та мені б не знати, що зовнішність буває оманливою й навіть небезпечною. Один тільки погляд видає в ньому справжнього хижака. І за прикрим збігом обставин я опинилась в списку його жертв. Не залишається жодних сумнівів в тому, що він мене так просто вже не відпустить. Залишається вияснити тільки причину його маніакальної залежності.

— Що все це означає? — шипить Даріус, вимагаючи негайних пояснень.

— Ти його знаєш? — цікавиться Керан, не відводячи свого погляду від них обох.

— Ближче, ніж мені цього хотілося б — злісно випльовує Даріус, з ненавистю пропалюючи незнайомця своїм вбивчим поглядом. — Ти ж все передбачив від самого початку, чи не так, Лейне? Зрештою можеш не відповідати, я сам знаю відповідь. Як я одразу не здогадався?!

 Схоже Керан навіть не припускав, що той, хто запропонував йому свою допомогу в минулому, за прикрим збігом обставин був добре знайомим Даріусу. Тепер важко було заперечити, що його зустріч із Кераном була випадковою, а не ретельно спланованою. Залишається тільки зрозуміти з якою метою? Навіщо йому картина і яку функцію насправді виконує. Хоч я й сумніваюсь, що ми сьогодні отримаємо відповідь на ці запитання, та й чи залишимось живими взагалі.

— Ах, ти ж покидьку! — викарбовуючи кожне слово, продовжує Даріус, наче в його голові в хронологічній послідовності вибудовуються логічні ланцюжки, відкриваючи йому всю правду, якої він вперто не помічав до цього моменту.

— Чому ж так грубо? Хіба так вітають власного творця, — не бариться з відповіддю Лейн.

 Не віриться, що саме він створив того Даріуса, якого знаю я. Мені тільки відомо, що щось сталося в одній із подорожей, які він так любив. Схоже саме тоді він й зустрівся із цим Лейном. І судячи з усього цей вампір незвичайний, значно небезпечніший за самого Даріуса.

— А ти очікував теплого прийому після того, як зі мною вчинив? Ти ж спеціально мене обернув, щоб використати у власних цілях. Це ж ти клятий виродку, запропонував свою допомогу Керану. Ти обвів навколо пальця усіх нас. Всі ми від самого початку були частиною твого плану. Одного не можу зрозуміти: Для чого це все? Що дарує тобі моє ув'язнення й жертви принесені за допомогу? 

— Більше, ніж ти можеш тільки уявити. Перш за все хочеться зауважити, що маніпулювати всіма вами було доволі нескладно. Ви самі все зробили за мене. Ваші емоції стали найкращою зброєю, яка цілком впоралась із поставленою задачею. Налаштовуючи вас один проти одного й підштовхуючи до помсти я отримав те, чого так прагнув. Саме ви допомогли мені зміцніти, подарували можливості, яких раніше у мене не було. Ти, Даріусе, як і Керан з Мараком стали моїми особистими батарейками, які підживлюють мої сили, роблять мене ще сильнішим. Не варто так ображатись. Це повинно бути для тебе честю. Ти послужив власному творцеві, який подарував тобі безсмертя.