Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 55

"Обіймаю свій маленький скарб. Мій світ. Вона так тісно притискається до мене, шукає підтримки. У грудях розливається тепло. Моя мала, заради тебе, я готовий весь світ поставити на коліна.

Така довірлива зараз, сховала свої колючки. Вдало Матвій дав їй прізвисько. Але зі мною вона інша. Ніжна. Вразлива. Пристрасна. Маленька відьма та перевертень. Ха... Про таке я мріяти не смів. Ось звідки цей шалений темперамент.

Вона приборкала мого звіра, граючи. Він склав свої масивні лапи перед нею і готовий подарувати своє звіряче серце. Ні, не правильно... Він уже віддав його, у володіння нашій маленькій бестії. Якою вона буде, коли розкриється її внутрішня сутність? Щодня вона вносить нові фарби у мій світ. У наш з нею всесвіт".

-- Мія, ти довіряєш мені? – ласкаво та дбайливо запитує Марк. Ловить її погляд. Ці очі зачаровують його. Не залишили жодного шансу. Втеча вже не варіант. Розчинився у погляді, у ній.

– Так, -- несміливо відповідає Мія.

-- Ходімо.

Встав і простяг їй руку, а вона без затримки вклала свою.

-- Вір мені, маленька.

Марк перекинувся у тигра та глянув у її чаклунські очі. Повиляв хвостом. Отже, він сподобався їй. Мія, коли побачила, то очі спалахнули й вона схопилася за нього. Пограла з кінчиком. Тигр замурчав. Йому теж сподобалось, як його істина дивиться на нього. Посунувся ближче і мордою показав залазити на спину. Мія тяжко зітхнула та послухалася.

Знову ніч, знову ліс. Тільки зараз вона йде з ним свідомо. Не питає куди, не пручається. Марк знає, що вона практично нічого не бачить у цій темряві та довірливо припадає грудьми до спину тигра. Заривається своїми пальчиками в його шерсть.

Тигр йде не поспішаючи. Нема куди поспішати. Це лише початок їхнього довгого шляху.

Йде, з дитинства знайомою дорогою, до печери. Вона була лігвом для друзів, а зараз стане їхнім з Мією. Марк так злився минулого разу, що тигр привів її сюди. Але зараз він настільки радий, що може усамітнитися саме в цьому місці з коханою.

Прийшли й Марк перекинувся в людину назад. Підійшов до неї зі спини та обійняв. Вдихав її запах і п'янів від нього.

– Навіщо ми тут? -- стільки спогадів промайнуло в пам'яті Мії. Радісних, яскравих, але й переживань та страху вистачило минулого разу. Так. Це саме та печера, дівчина не могла помилятись.

-- Пам'ятаєш, шаман говорила про другу частину ритуалу? -- хлопец вкладає всю ніжність та трепет у голос.

-- І що це? -- він говорить загадками. І стоїть позаду, не дивиться в очі. Цікаво, але водночас боязко. Що він задумав? Мія практично нічого не знає про життя перевертнів.

-- Я хочу поставити тобі парну мітку, -- це ще один рубіж. Марк розуміє, що для неї це серйозний крок, але без нього ніяк.

-- Довіряєш мені? -- цілує у шию. Переповнений надією. Відчуває її страх. -- Ти розумієш, про що я?

-- В загальних рисах, -- він знову бентежить дівчину. Щоки палають. Він говорить про...

-- Конкретніше -- я тобі покажу, -- дістається поцілунками до мочки вуха. Відчуває як мурашки побігли спиною Мії.

Так, вона не помилилася, він говорить про секс.

Ні, Мія розуміла, що рано чи пізно це питання стане між ними. Але чи вона готова?

"Він вкрав мій перший поцілунок. Безсоромно, зухвало.

Марк руйнує всі стіни, що я буду. Але, напевно, варто припинити захищатися. Потрібно просто довіряти, піти за ним. Так... Але я боюсь.

Ми з подругами обговорювали це питання, але досвіду я не маю.

Мія про що ти думаєш? Я його кохаю. Він не зробить мені боляче, потрібно просто дати собі жити повним життям і не переживати про все на світі".

***
 

Вона розслабляється у моїх обіймах, не відразу, але... Відкидає мені голову на плече, відкриваючи доступ до шиї. Розв'язую шнурівку на її спині й сукня летить до ніг. Віялом опадає. Мія напружується. Так, маленька ще не звикла бути поруч зі мною в спідній білизні. Підхоплюю пальцями її підборіддя та повертаю до себе. В очах розгубленість. Вона не рухається, затамувала подих.

-- Ти така гарна зараз. Не уявляєш, – дивлюся у вічі.

Гальмую себе. Та чого приховувати, хочу її шалено, але треба обережно діяти. Мія зараз, як оголений нерв, смикни трохи сильніше і вибух. Відвернеться, закриється. Поки що вона довіряє мені. Треба, щоб розслабилася.

Акуратно проводжу язиком по нижній губі та відтягую зубами. Вона робить нервовий вдих. Припадаю до її губ. Як мандрівник, який знайшов оазис. Сплітаю наші язики у шаленому танці. Старовинний танець, як саме життя. Мія розслабляється, повертається до мене обличчям та охоплює руками шию. Відповідає з усією пристрастю. Тихо стогне мені в губи. Так... Саме цього я й чекав.

***
 

Таке відчуття, наче стою над прірвою. Потрібно зробити цей короткий крок та стрибнути. Я знаю, він зловить мене, не дасть впасти. Ми разом стоїмо в очікуванні чогось нового, досконалого. Страх іде, відступає.

Замість нього приходить збудження. Притискаюся до нього. Хочу бути якомога ближче...

Злитися воєдино та розчинитись в ньому.

Марк підхоплює мене під стегна, ногами обхоплюю його і відчуваю, що...

Так, він готовий, але не квапить мене. Дає самій зробити останній крок. Відносить нас до лежака. Дбайливо опускає на нього і знову -- очі в очі.

Всю бурю своїх почуттів показує. Прагне віддати все, і я приймаю. Тягну його за шию ближче до себе і цілую. Показую, що з ним. Що готова.

***
 

Опускаюсь поцілунками на шию. Прикушую та зализую. Я під дією якогось дурману. Вона мій дурман. Опускаюсь поцілунками до грудей. Вони так часто підіймаються та опадають. Дивлюсь і не можу відірвати очей. Припадаю до однієї вершини. Ніжно цілую і засмоктую, а потім прикушую.

-- Ах... -- видихає Мія. Так чуттєвою.

Вона запитує себе: "Що він робить зі мною. Весь світ зник. Залишилися лише його дотики".