Читати книгу - "Джерело"

«Вальдеспіно отруїв думки принца й налаштував його проти мене!» — зрозумів Ґарса. Єпископ — людина політично дуже живуча, і сьогодні він, схоже, опинився в такому відчайдушному становищі, що наважився влаштувати оцю виставу для журналістів — зухвалим трюком обілити себе, очорнивши Ґарсу. «І тепер мене замкнули у зброярні, щоб я не міг нічого сказати на власний захист!»

Якщо Хуліан із Вальдеспіно об’єднали сили, то Ґарса розумів, що не переграє їх. У цю мить єдиною особою на Землі, досить могутньою, щоб порятувати Ґарсу, був старий, який доживав віку на лікарняному ліжку в приватній резиденції, палаці Сарсуела.

Іспанський король.

«І знов-таки, — думав Ґарса, — король ніколи в житті мені не допоможе, якщо це може зашкодити єпископові Вальдеспіно чи синові».

Він чув, як надворі наростає галас юрби, і в нього складалося враження, що події можуть перейти в насильницьке русло. Коли ж Ґарса розчув, що вони скандують, то не повірив власним вухам.

«Звідки Іспанія?! — гуло надворі. — Куди йде Іспанія?!»

Протестувальники, здається, вчепилися в провокативні питання, які порушив Кірш, розвернувши їх проти політичного інституту іспанської монархії.

Звідки ми? Куди ми прямуємо?

Тавруючи давню гнобительську політику, молоде покоління іспанців постійно вимагало швидших змін — щоб держава «долучилася до цивілізованого світу» й відмовилася від монархії. Франція, Німеччина, Росія, Австрія, Польща і ще понад п’ятдесят країн протягом останнього століття залишили корони в музеях. Навіть у Британії пропонується референдум за скасування монархії після смерті нинішньої королеви.

На жаль, того вечора в королівському палаці в Мадриді все настільки перевернулося з ніг на голову, що старий бойовий клич закономірно зазвучав із новою силою.

«Тільки цього принцові Хуліану й бракувало перед коронацією», — думав Ґарса.

Раптом двері на другому кінці зброярні відчинилися й туди зазирнув один із гвардійців Ґарси.

Ґарса крикнув йому:

— Вимагаю адвоката!

— А мені потрібна пряма мова для преси, — почувся знайомий голос, і PR-координатор Моніка Мартін, протиснувшись між гвардійців, увійшла до кімнати.

— Командоре Ґарса, навіщо ви змовилися з убивцями Едмонда Кірша?

Ґарса подивився на неї, не розуміючи, що діється. «Вони що, всі збожеволіли?»

— Нам відомо, що ви намагалися підставити єпископа Вальдеспіно! — заявила Мартін, наближаючись до нього. — І палацові необхідно негайно оприлюднити ваше зізнання!

Командор просто не знав, що на це сказати.

На середині кімнати Мартін різко розвернулася й сердито подивилася на молодого гвардійця, який стояв у дверях.

— І я сказала: конфіденційне зізнання!

Охоронець трохи пом’явся, тоді вийшов і зачинив двері.

Мартін розвернулася й просто кинулася на Ґарсу через усю кімнату.

— Я вимагаю зізнання! Негайно!! — кричала вона, і її голос розкотився луною під склепінням, коли координаторка підбігла до командора.

— Ну, цього ви від мене не отримаєте, — спокійно відказав Ґарса. — Я ніякого стосунку до цих подій не маю. Ваші звинувачення абсолютно несправедливі.

Мартін нервово озирнулася через плече. Тоді підійшла ближче й прошепотіла Ґарсі на вухо:

— Я знаю… Будь ласка, слухайте мене уважно.

Розділ 68

Популярність: ↑ 2747 %

ConspiracyNet.com

ОСТАННІ НОВИНИ

АНТИПАПИ… КРОВ НА ДОЛОНЯХ… ЗАШИТІ ПОВІКИ…

Дивні історії з пальмаріанської церкви.

Інформація, отримана з християнських онлайн-груп, підтверджує, що адмірал Луїс Авіла — вже кілька років активний парафіянин пальмаріанської церкви.

Виконуючи роль «знаменитості» серед проповідників цієї церкви, адмірал військово-морського флоту Луїс Авіла неодноразово публічно висловлював вдячність пальмаріанському папі за те, що той «врятував йому життя» під час глибокої депресії, якої адмірал зазнав

після того, як втратив свою сім’ю внаслідок антихристиянського теракту.

Оскільки, відповідно до своєї політики, ConspiracyNet ніколи не підтримує і не засуджує релігійні організації, то десятки посилань, з яких можна дізнатися більше про пальмаріанську церкву, ви знайдете тут.

Ми інформуємо. Ви вирішуєте.

Зверніть увагу, що в інтернеті існує чимало жахливих розповідей про пальмаріан, тож зараз ми просимо вас — наших читачів — відділити правду від облуди.

Наступні «факти» прийшли до нас від нашого блискучого інформатора monte@iglesia.org, який сьогодні відстежує події й ділиться з нами надзвичайною інсайдерською інформацією, що схиляє до довіри цим фактам; однак перш ніж ми їх оприлюднимо, усе ж висловимо сподівання, що в деяких читачів знайдуться додаткові свідчення, які підтверджують чи спростовують ці відомості.

«ФАКТИ»

• Пальмаріанський папа Клементе втратив обидва очні яблука в автокатастрофі у 1976 році й продовжував ще десять років проповідувати з зашитими очима.

• У папи Клементе були активні стигмати на обох долонях, які кровоточили, коли він мав видіння.

• Деякі пальмаріанські папи були іспанськими військовими з потужними карлістськими переконаннями.

• Членам пальмаріанської церкви не дозволяється спілкуватися з родичами, і кілька членів общини на території їхнього комплексу загинули від недоїдання й жорсткого поводження.

• Пальмаріанам заборонено (1) читати книжки, написані не пальмаріанами, (2) ходити на весілля чи похорони своїх родичів, якщо ті не пальмаріани, (3) ходити в басейн, на пляжі, матчі з боксу, танці чи

будь-куди, де стоїть різдвяна ялинка або зображення Санта-Клауса.

• Пальмаріани переконані, що Антихрист народився у 2000 році.

• Осередки пальмаріанства, які займаються пропагандою віри й залученням нових парафіян, існують у США, Канаді, Німеччині, Австрії та Ірландії.

Розділ 69

Ленґдон з Амброю підійшли за отцем Беньєю до колосальної брами Сагради Фамілії — і Ленґдон уже не вперше зачудувався незвичайним оформленням головного входу до храму.

«Ціла стіна кодів», — думав він, дивлячись на літери, що виразно виступали на монолітних брилах полірованого металу. На поверхні було понад вісім тисяч об’ємних літер, викуваних із бронзи. Літери розташовувалися горизонтальними рядками, створюючи величезне поле тексту майже без пробілів. Хоча Ленґдон знав, що це опис Страстей Христових каталонською мовою, скидалося це більше на шифровку Агенції нацбезпеки.

«Не дивно, що навколо цього храму снує стільки теорій змови».

Ленґдон поглянув вище, озираючи високий фасад Страстей, де впадали в око сухорляві, кутасті скульптури Жозепа Марії Субіракса — вони пильно дивилися на глядача, а над ними жахливо виснажений Ісус висів на хресті, сильно похиленому вперед, — від цього в глядача виникало моторошне відчуття, що розп’яття зараз упаде просто на нього.

Ліворуч від Ленґдона інша похмура скульптура зображувала зрадницький цілунок Юди. Дивно, але її обрамлювала різьблена сітка з числами — математичний «магічний квадрат». Едмонд колись розповідав Ленґдонові, що «магічна константа» тридцять три цього квадрата, власне, є прихованим пошануванням язичницького масонського культу Великого Архітектора Всесвіту — всеосяжного божества, чиї таємниці розкриваються тим, хто досяг у братстві тридцять третього ступеня.

— Цікаво, — розміявся тоді