Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

До службового ходу дісталася майже без пригод. Кілька разів почулися жіночі голоси, але на цьому все. Поворот, поворот і бінго! Все виявилося не так уже й складно. Просто весь час рухалася вздовж зовнішньої стіни. Маленькі двері відчинила ключем. Як добре, що місцеві абсолютно не бояться пограбувань і вішають ключик просто поряд, на гвіздок!

- Ти довго! - пробурчав Грант, прослизаючи повз мене. Завдяки магії вони не намокли, але настрій під зливою зіпсувався остаточно.

- Наступного разу буде швидше, - парирувала не замислюючись. Ну ось! Здається, ця дружба погано на мене впливає! – Хазяйське крило у тому напрямку, але я пропоную почати з підвалу…

Розмірковування перервав пронизливий погляд жовтих очей. І навіщо так нервувати?

- Ти як? - поцікавилася Сара, поки ми нечутно, мов тіні, ковзали дорого обставленим будинком. Так, тут точно ніколи не заощаджували на інтер'єрі! Величезні картини, гобелени, статуї у повний зріст, позолочені меблі із дорогих порід дерева. Все в цьому будинку кричало про багатство і неперевершений смак господаря.

- Нормально, - криво посміхнулася, відводячи погляд. Не треба їм знати, що насправді коїться у мене всередині. Принаймні, доки мені ще вдається контролювати свою «силу». - Не хвилюйся…

- Якщо що… Ти тільки не мовчи, гаразд!..

Відповісти не встигла, несподівано налетівши на спину нашого ватажка.

- Що це? – здивовано вигукнула жінка.

- Тут швидше, «хто»? - пробурмотіла, на всі очі витріщаючись на величезну змієподібну істоту, що перегородило нам шлях, поблискуючи пронизливими жовтогарячими очима.

- Саро, - вивів зі ступору тихий оклик Білла, - коли скажу, тікайте!..