Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

***

Вечеря пройшла досить затишно та добре. Я навіть змогла розслабитися і посміятися від душі через розповіді Артема. По завершенню її я відправила маму відпочивати, а сама помила та прибрала в кухні. Будь-яка робота мене відволікає від нав`язливих думок. 

Вони супроводжують мене перед сном, у моменти коли я приймаю душ або просто слухаю музику. Скільки б я не намагалася себе змусити викинути з голови один конкретний образ, мені це не вдається зробити. Надто глибоко всередині він оселився. 

- Тому що я втратив голову з твоєю появою у моєму домі. Тільки у 38 років зрозумів, що таке справжні почуття. Ти показала мені їх. Змусила відчути безкінечну ніжність до себе. Я не готовий втрати тебе. 

Не було і дня, щоб я не згадувала ці слова. Не було і секунди, щоб я могла про них не думати. Прекраснішого зізнання я ще не чула і можливо більше не почую. І мені так боляче від цієї думки. 

У той день я так сильно злякалася, що навіть не зрозуміла, як своєю відмовою могла зробити боляче Халіму. А зараз я розумію, що страх нікуди не зник. Саме тому шість повідомлень прочитаних, але жодної відповіді немає. 

Я вмикаю телефон, який сидів до цього на зарядці і відкриваю знайомий месенджер. Щоразу, коли я це роблю, моє серцебиття пришвидшується. І щоразу я обіцяю собі, що востаннє, та тільки це нахабна брехня. Я надто швидко зриваюся і знову біжу читати слова, які знаю на пам`ять, в надії побачити щось нове. 

19.10.23

19:15

Асі від Халіма: Маліка розповіла, що ти добре долетіла і тепер зі своєю сім’єю. Я щиро радію за тебе і сподіваюся, що тепер ти почуватимеш себе у безпеці. 

25.10.23

15:26

Асі від Халіма: Сьогодні Лія питала за тебе, сказала, що сумує. Знаєш, а я її розумію, як і слова Маліки. Після твого від'їзду в домі стало тихо і незатишно. Усе менше мені хочеться в нього повертатися. 

31.10.23

11:20

Асі від Халіма: Дякую, що підтримуєш зв’язок з Малікою і розповідаєш їй про свій стан. Хоч так я знаю, що з тобою все добре. До речі, вона нам переказувала від тебе вітання, якщо це правда, то я дуже щасливий. Як і щасливий за те, що тобі стає краще. 

03.11.23

14:46

Асі від Халіма: Сьогодні відбулося перше судове засідання над тими покидьками. Мої адвокати працюють над тим, щоб вони отримали найсуворіше покарання. Влада Дубаю також цьому сприяє. Вчора було встановлено особистість останньої жертви. Її врятували з борделю, який тепер буде закритим, а власники покараними. 

15.11.23

23:58

Асі від Халіма: Бачить Аллах, я справді не хотів більше турбувати тебе своїми повідомленнями. Проте я навіть двох тижнів не витерпів. 

Сьогодні мене магнітом тягнуло до твоєї кімнати і я не втримався від того, щоб не зайти. Тебе тут немає тривалий час, але мені здається, що я досі відчуваю примарливий запах твоїх парфумів. Я дивлюся на самотні абаї, які висять на вішалках і згадую, якою прекрасною в них була ти. Асю, мені тебе дуже не вистачає. 

18.11.23

21:30

Асі від Халіма: Це дійсно останнє моє повідомлення. Я почув про те, що терапія тобі допомагає і ти намагаєшся забути все. Не хочу ставати нагадуванням минулого. Тому навіть не зважаючи на те, що ти причина мого бажання прокидатися вранці, я мушу дати тобі спокій. Просто знай, що я не перестану про тебе думати, але тобі краще мене забути. 

Це повідомлення я отримала вчора. І замість того, щоб відчути полегшення, мене охопив сильний страх. Виявляється, що не так просто перестати думати про людину, яка одним своїм існуванням перевертає внутрішній світ з ніг на голову. 

Кожне смс ставало для мене чимось таким цінним, що я не була готова з ним ділитися. Раз за разом я перечитувала слова, які хвилювали мої почуття і розуміла, що зробила помилку. У мене навіть з’являлися думки про те, щоб і її виправити. Але вчорашнє повідомлення дало мені зрозуміти, що я можу не встигнути цього зробити. 

***

Останні місяці були для мене наскільки сповнені подіями та справами, що я не пам’ятаю коли востаннє міг зайти до майстерні, щоб зайнятися улюбленою ювелірною справою, якої мене вчили з дитинства. Доки мої однолітки гралися в ігри, я уважно спостерігав за батьковою працею.

Ще тоді я зрозумів, що мені надзвичайно сильно подобається процес створення прикрас. У такі моменти я відчував себе справжнім майстром, який працював над своїм шедевром. Щоправда, з часом я все менше міг цим займатися. У батькомову підпорядкуванні було десятки ювелірів, а от помічників у керуванні бізнесом набагато менше. Він хотів, щоб ми з Мухаммадом стали гідною йому заміною і докладав для цього багато зусиль. 

Так, у мене було все менше можливостей сидіти з інструментами в руках, натомість їх замінювали папери та договори. У рідкі моменти, коли мій графік був не таким завантаженим, я міг дозволити собі повернутися до майстерні та попрацювати над чимось новим.