Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Перевдягаючись до сну, Сніжана довго розглядала у дзеркало знак цілителя, який тепер красувався на її плечі. Чорно-білий малюнок з чіткими краями в'ївся в шкіру, здається, намертво, наче тату. Дивно, але знак виявився дуже схожим на земний — змія, що обвилася навколо ніжки келиха. Студенти-медики давно придумали трактування: цей символ означає, що лікар не простий — хитрий як змій, але й не схильний до зневіри — завжди готовий вдатися до веселощів, про що свідчить келих. Але насправді історія емблеми сповнена таємничих легенд і сягає корінням у глибоке минуле. Змія завжди вважалася символом життя та смерті. Її отрута вбиває, але може і зцілювати.

На Землі є два різновиди емблеми — змія, що обвилася навколо келиха, і змія, що обвилася навколо палиці. Келих — як символ ритуальної чаші, в якій готувалися ліки. А палиця пов'язана з давньогрецькою історією. Легендарний лікар Асклепій був покликаний царем врятувати його вмираючого сина. В дорозі на лікаря напала змія — обвилася навколо його палиці. Він був наляканий та вбив її. Але тут приповзла ще одна з якоюсь травою в пащі. Трава воскресила вбиту змію. Для Асклепія це стало осяянням. Геніальний лікар зміг знайти подібну траву, яка й допомогла йому врятувати сина царя.

Змія всюди з давніх-давен супроводжувала земних медиків — от і красується тепер на емблемі. Але цікаво, чому й у цьому світі цілителі використовують той самий символ. Сніжана вирішила спитати про це завтра у Тельмара.

Вона надягла нічну сукню, але лягти в ліжко не поспішала. Сіла у крісло, підігнувши ноги під себе, і згадувала сьогоднішній день. Стільки подій. У їхньому бурхливому вирі навіть не було часу обміркувати, як діяти далі. Що робити, щоб якнайшвидше повернутися додому? Король сам того не знаючи, пообіцяв посприяти її поверненню після закінчення фестивалю. Може, дотримається слова? Але для цього треба бездоганно виконати ту місію, яку Його Величність покладає на Сніжану. Бути на фестивалі непомітною статисткою. Але принц уже виділив її. Вже фліртує, дарує дорогі подарунки. Імовірно, ця гра затіяна від нудьги. Нічого серйозного. Але королю це не сподобається. Сукню в жодному разі не можна надягати. Не можна дати Твінсену нагоду думати, що Сніжана прийняла його гру.

Але проблеми у Сніжани були не лише з принцом. Навіть якщо король вирішить виконати обіцянку та допомогти Сніжані повернутися додому, сам він це зробити не зможе. Лише через Деміра, який володіє портальною магією. А Демір теж затіяв зі Сніжаною якусь гру. Причому набагато небезпечнішу, ніж принц. Потрібно не лише не програти Деміру, а й остаточно не зіпсувати з ним стосунки. Інакше він може перемістити її не на Землю, а взагалі бозна-куди.

Як би добре було знайти якийсь інший спосіб повернутися додому. Не пов'язаний ні з королем, ні з принцом, ні з Деміром. Такий спосіб має існувати. Адже якось же Сніжана потрапила сюди без їхньої участі. Може, це так спрацювала Крапля Арата? Якщо артефакт посприяв переміщенню в цей світ, напевно, може і назад повернути. Де б знайти інформацію про Краплю? Поки у Сніжани на прикметі була єдина людина, яка пов'язана з північною провінцією, а отже, може щось знати про легендарний артефакт одного з найвпливовіших родів Півночі. Тельмар. Звичайно, з нього не дуже легко витягувати інформацію, але він явно почав довіряти Сніжані, якщо вже наважився посвятити в цілителі. Отже, можна ризикнути обережно поговорити з ним на потрібну тему. Чи краще не поспішати з розмовою? Спочатку поритися в його старих запилених книгах. А раптом знайдеться щось про Краплю? Сніжана чомусь була впевнена, що інформація про артефакт імовірніше знайдеться в одному з фоліантів цілителя, ніж у королівській бібліотеці.

Намітивши план дій, Сніжана відчула заспокоєння і вже збиралася лягати, але завадив стукіт у двері. Хто міг з'явитися так пізно? Виявилося — Ларітта.

— Тобі теж не спиться? — глянувши на неприм'яту постіль, спитала вона. — Я теж хвилююся перед завтрашнім відкриттям фестивалю. Зазвичай мені допомагає робота у саду. Якби була вдома, пішла б зараз перевірила, як приймаються саджанці яблунь, а може, і на грядках із нічною полуницею повозилася б, і хвилювання як рукою зняло б.

Вона знову без запрошення зайшла всередину. Цікаво, безцеремонність — це риса всіх жителів півдня, чи лише Ларітта страждає від цієї недуги? Проганяти її Сніжана не стала. Як і минулого разу не побачила в ній жодної загрози. Запросила сісти на софу, і сама розташувалася поряд.

— Нічна полуниця — це новий сорт, — продовжила городню тему Ларітта. — Чула про такий? Квіти розпускаються виключно вночі і запилюють їх нічні метелики. Ягоди виростають дуже великі…

— Ти ж не про полуницю прийшла поговорити? — перебила Сніжана.

Ларітта завжди вирізнялася прямотою, невже цього разу вирішила почати здалеку?

Вона посміхнулася.

— Ти проженеш мене, щойно заведу мову про те, заради чого прийшла.

— Спробуй, — миролюбно знизала плечима Сніжана.

— Мені потрібне любовне зілля.

А Ларітта права — бажання вигнати її виникло тієї ж миті.

— Постривай, — похитала вона головою, — вислухай. Я не для себе прошу. Стати нареченою принца — це єдиний спосіб врятувати батька. Я не можу розповісти тобі всіх подробиць, але тільки якщо наша родина порідниться з королівською, батькові буде прощений страшний магічний борг, який висить на ньому.

Смертельна туга промайнула в очах Ларітти, які зазвичай здавалися веселими та безтурботними. Сніжана не зрозуміла до кінця, що там за проблеми у батька південниці, але повірила, що вони дуже серйозні. І все ж таки спосіб вирішення цих проблем виглядав дуже сумнівно. Та й за всього бажання не було у Сніжани того, про що просила Ларітта.

— Я нічого не знаю про любовні зілля. Справді.

Південниця помітно засмутилася.

— Я чула, що лаамарійки вміють виготовляти особливу рідину, — надія ще теплилася в Ларітті. — Ти маєш знати. Кажуть, якщо змочити цією рідиною руку і торкнутися руки чоловіка, якого хочеш приворожити, а потім зазирнути в очі, то спрацює приворот. Не відразу. Але поступово цей чоловік втратить від тебе голову.