Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Анастасіє, донечко, я розумію. Ну хіба ж, я хочу зла тобі, своїй єдиній, рідній дитині? Якби ж ми з Олегом знали, аби бачили, як ви любите один одного, то не були б проти. Та як можна бути проти, коли діти так кохають одне одного? Донечко...
Ми знову обіймаємось, ще декілька хвилин так стоїмо, плачемо. Доки за нашими спинами, не з'являється Олег Антонович.
- Дівчата, ну досить вже сльози лити. Заходьте, будемо їсти.
Піднімаю очі, бачу Артура який стоїть біля батька, заховавши руки у кармани брюк. Він виглядає таким щасливим, задоволеним, красивим і дуже сексуальним.
Далі у сімейному колі, довго розмовляємо і сміємось. Здається, між нами все настільки тепло й по сімейному. Я дуже щаслива, настільки, що не можу повірити в те, що зараз відбувається. Нашу ідилію перериває дзвінок у двері. Олег Антонович одразу перестає посміхатися і звертається до Артура.
- Сину, це напевно твоя мати. Вас сюди запросити, було її ініціативою. Вона казала, коли ми поговоримо, то обов'язково помиримось. Повір, їй дуже важко і не просто. Я ніколи тобі цього не казав, не хотів віддалити тебе, засмутити. Та вона ніколи тебе не лишала. Так, вона не була поруч, але й поряд була одночасно.
Дзвінок і далі продовжує лунати. На що, говорить моя мати.
- Діти, якось некрасиво перед жінкою, я відкрию.
Мама встає, але Артур її зупиняє.
- Не треба, я сам.
Дивлюсь із хвилювання йому у очі. Можливо, йому потрібна моя підтримка.
- Все гаразд.
Каже, а тоді сумно посміхається і йде до дверей...
Пробачте, за тижневі затримки...
Глави виходили раз на тиждень...
Але книга майже завершена...
Лишився лише один розділ і епілог, який вийде вже скоро...
Приємного читання...
Обіймаю❤️
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти не мій брат, Ханна Еванс », після закриття браузера.