Читати книгу - "Мер сидить на смерті"

Але тим не менш... Подружка моя була суцільний зболений нерв. Наполягла, щоб ми зразу з аеропорту поїхали до неї. Я гадала, Борислава має серйозні проблеми із здоров'ям, що її стійке тіло дало збій. Та де там!.. Виявилося, що в неї поселився привид... Я подумала, що від гонитви за кар'єрою у неї жуки в голові поселилися, а не привид... Словом, Борислава мені популярно пояснила, що для того, щоб вона врятувалася, потрібно, щоб я в Юріїв день о тринадцятій нуль-нуль на територію собору Святого Юра занесла змію і випустила. При цих словах з її пазухи виставило голову гаддя і до мене зашипіло... Я запротестувала. Сказала, що змії в руки не візьму, не те що за пазуху!.. Тоді моя подружка запропонувала пронести гадюку в сумці. І не боятися, бо вона буде зі мною поруч аж до соборних воріт. Далі зайти не зможе — нечистий нутрощі рве, жили у вузол зав'язує. Не впускає...

— І ви погодились?.. — не витримала бабуся Гелена.

— Так. Але лише з умовою, що я сама виберу надійну сумку, у якій гаддя транспортувати. На тому і зійшлись. А ввечері, коли я поверталася з прогулянки, до мене підійшов ось цей пан, — Орися кивнула на Василя, — передав листа від пана Безрукого, з якого я дізналася і про душу Львова, і про привидів, і про свого сина, який завжди пхає свого носа не туди, куди потрібно...

Борис запишався. Видно, розцінив матусин закид як комплімент...

— А далі?.. — не терпілося Любі.

— Я цілу ніч не спала, думала, що маю робити. Спочатку хотіла плюнути і на Стійку, і на Безрукого, вибачте, пане Леве, за відвертість... Але ж у цю аферу було вплутане моє чадо!.. Тому я придумала ось що... На вранішній пробіжці, коли мене наздогнав, як і було домовлено, дуже симпатичний чоловік і сказав, що від Безрукого, я його посвятила у свій план. Він полягав у тому... Продовжуйте, Леве Львовичу, а я вип'ю чаю, бо в горлі пересохло...

— Ми підглядаємо, яку сумку купила пані Орися, купуємо таку саму, а в ліфті, який того дня випадково мало заклинити, сумки міняємо... Завдання пані Орисі — першій зі змією вишмигнути з хати Борислави... Завдання цілком реальне, зважаючи на те, що господині потрібен був час, щоб квартиру замкнути на ключі...

— Ну й матуся! Ну підпільник! — вигукнув Борис. — Отак нас з Любою обкрутила, як дітлахів! Про голубів розказувала!.. Про свої мрії! А сама вже все знала!..

— До речі, — пані Орися вже допила чай. — Про те, що у поміняній сумці голуб, я не знала!.. — дорікнула Безрукому.

— Це я в останній момент придумав. Ми купили молоду голубку.

— Вдало, — похвалила вчена жіночка.

— І цю знахідку, — усміхнувся Лев, — ледь не розтрощив ваш улюблений синочок. Добре, що сумка на льоту розкрилася і голуб устиг вилетіти.

— Я взагалі-то, Леве Львовичу, побачив, що матуся виходить з машини, у вікні якої скалиться ваша Борислава Болеславівна. Я зразу зметикував, що в сумці змія, і намагався затримати маму. А коли вона виривалася, то вихопив сумку і хотів перекинути через мур... Але не докинув...

— Спортом треба займатися! Скільки разів я тобі вже казала! — вставила своє чергове повчання матуся.

Безрукий замовив десерт.

— Але і це ще не все!.. — повідав гостям Лев. — У ніч на Юрія до мене додому приперся Ярема Лавник. Від нього я дізнався, що в Бориславу поселився привид Домовина з ратуші, у Зоряну — привид Чорної дами з кав'ярні, де тебе Любочко, облили кавою, а в Ярему — привид Ченця з Єзуїтського собору, грішник хоч куди — продав душу дияволові!.. До речі, мені правдою-неправдою вдалося переглянути відео з камери кав'ярні. Кавою тебе облив, а потім пригостив, попередньо вкинувши в неї якоїсь гидоти, замаскований Наум Чортополох. Тому тебе так і колотило.

— Для чого?.. — промимрило дівча.

— Для того, щоб я запідозрив тебе у брехні. Бо Бориславу і Зоряну колотило теж... Очевидно, маг розумів, що без твоєї допомоги нам не впоратись. І хотів, щоб я тебе від справи усунув, адже все виглядало так, що в тобі теж мешкає якийсь привид...

— Фантастика! — вигукнув Борис.

— Фантастика, юначе, в тому, що Лавник найняв якогось відомого екстрасенса, і той, дослідивши ратушу, кав'ярню і собор, запевнив, що Домовини дійсно немає в підземеллях ратуші, а от Чорна дама і Чернець і далі блукають своїми володіннями!..

Навіть учена пані Орися нахмурила брови.

— І ви припустили... — мовила здивовано.

— Що в Зоряну і Ярему могли підселитися привиди лавника-справедливості і війта-влади, яких великодушно помилував привид безрукого ката. Він, до речі, про це мене попередив у листі...

— А це означало лише одне... — висловив здогад Борис, — що вони теж претендуватимуть на душу.

— А сенс?.. — запитала Марі.

— Сенс — беззаперечний. Звільнення з підземелля. Шанс злетіти в небо. Видно, була якась лазівка...

— Тепер я вже нічого не розумію... — прошепотіла Люба.

— І я не розумів. І не мав часу на розгадки. Тому вирішив пильнувати за всіма... Стійку, за допомогою пані Орисі, ми начебто нейтралізували. Її змія не мала потрапити на територію собору...

— Проте залишалося ще три