Читати книгу - "Таємниця Зоряної кімнати"

— Я розумію, що не знаєш. Але такою відповіддю не розвієш підозр Майєра, а навпаки, посилиш їх. І тут треба знаходити щось переконливіше, зачіпати потрібні струни. У брошурі, яку я тобі даю, є стаття Геббельса «Голос крові». Ти прочитай її уважно. Пан Геббельс намагається довести, що всі німці, незалежно від того, багаті вони чи бідні, голодні чи ситі, об'єднані в єдину націю могутнім покликом крові. Кров і тільки кров кличе їх до об'єднання і спільних дій! І завдяки цій обставині німці пануватимуть над усім світом. Отут і треба скористатися з цієї брехні.

— 3 брехні?.. — запитав Юрко. — Як же маю з неї скористатися?

— А що ж, Юрку, треба прикритися цією лжетеорією, доводячи свою «органічну прихильність» до «нового порядку». Можна розповісти їм таку зворушливу легенду. Ще в перші дні, коли в село прийшли німці, ти побачив біля переправи колону танків. У відкриті люки визирали танкісти. І твоє серце переповнила якась нестримна радість. Ти побачив німців! У твоїх жилах тече та ж кров, що і в їхніх!.. Словами не можеш пояснити це почуття… Це — голос крові… Отак пояснює це почуття доктор Геббельс в своїй статті, з якою він звернувся до всіх німців-фольксдойчів. І ти повинен скористатись вигадками Геббельса. Але дивися, щоб Майєр не впіймав тебе на брехні…

Вершина промовив ці слова і тут же підбадьорливо сказав:

— Майєру дуже потрібний Юрген Берг! Дуже! Він потрібний йому, як перекладач, коли зайві свідки небажані і небезпечні. Маєр шукає фальшивомонетню пана Хоткевича, він хоче привласнити чуже багатство!.. А свої конкуренти йому не потрібні.

Лейтенант підвівся з-за столу, подав Юркові руку:

— Ну, що ж, зустрічай у неділю своїх високих гостей! Поводься спокійно, як і в попередній раз. Приховай пергамент з отим таємним листом Франца Берга, він не повинен потрапити до Майєра. Я певен, підземелля ще не відкрило нам всіх своїх таємниць. Зараз у палаці повним ходом іде ремонт, в Зоряній кімнаті має бути кабінет чи опочивальня Майєра. Розумієш, у якій пригоді може стати нам Зоряна кімната? Отже, діяти!.. Бажаю тобі сили волі і мудрості, дорогий Юрген Берг!..

Повернувся Юрко додому увечері і одразу розповів про зустріч з Вершиною. Мати слухала його, а в душі в неї розростався страх за сина, біль від неслави перед своїми людьми і ненависть за все до осоружних фашистів… Але Юркові вона сказала:

— Хоч ти ще, сину, не маєш спеціальної виучки для такої боротьби з вишколеними бандитами і вбивцями, але нехай тобі допомагає усвідомлення, що ти йдеш за правду, за життя багатьох наших людей. Я пам'ятаю, як цей Майєр чинив розправи в громадянську війну. За його наказом людей до смерті сікли шомполами, вішали, розстрілювали. І тепер знову цей кривавий убийця прийшов на нашу землю. І ми повинні перемогти його. Страшно, що про нас люди подумають… Уже скоса дивляться після відвідин Майєра і Штарка, скоро й здороватися багато хто не буде. Тільки треба все це нам витримати й пережити.

Розділ двадцятий

ЛЕЙТЕНАНТ ВЕРШИНА ДІЄ

Після сніданку Юрко зразу побіг трусити ятери. Коли він вибрав рибу і поскладав її у великий кошик, на стежці з'явилася Леся. Дівчина понесла молоко діду Захарку. Юрко ледь стримався, щоб не піти за нею. Але тільки-но дівчина піднялася на пагорб, як їй назустріч вийшов чепурно вдягнений, хоча був звичайний буденний день, Петро Солодовник. Він узяв у Лесі кошик, і вони пішли поряд, про щось жваво перемовляючись. Юрко сів на стовбур поваленої верби і відчув, як у грудях незвично защеміло. Леся справді подружилась з Петром, а він, Юрко, залишається збоку, і тут уже нічого не вдієш. Петро трохи старший за Юрка, а таких розкішних кучерів, як у нього, нема ні в кого. І малює, як справжній художник…

Юрко мимоволі зітхнув, як ще ніколи не зітхав у житті, і глянув на стежку, по якій недавно пішли Леся й Петро. Він довго ще сидів на поваленій вербі, звісивши босі, покраплені зеленою ряскою ноги і засмучено дивився на стежину, оброслу густою травою. От і закінчилася його дружба з цією синьоокою дівчиною, яка так несподівано і неждано з'явилася в його житті… Але треба бути витриманим і нікому не показувати, що переживає, вболіває за Лесею. Тут все одно нічого не переінакшиш, не накажеш дівчині дружити з тим, до кого в неї серце не лежить… Хай собі Леся зустрічається з Петром, тільки нехай хутчій переселяються на іншу квартиру. Боляче Юркові згодитися з тим, що Леся вже не з ним. Зараз, як ніколи, він відчував, що дівчина подобається йому і дружба з нею йому дуже дорога. А хто не захоче дружити з такою дівчиною! Леся розумна, врівноважена, лагідна, ніколи не скаже неправдивого слова. А що вже на красу, то, мабуть, найвродливіша дівчина в селі. Тільки дружба в Юрка з нею не вийшла, і лишається одне — заховати свої почуття, вдати, що йому байдуже, з ким зустрічається, з ким дружить дівчина… Ось залишається ще три дні до зустрічі з німцями, і хто його знає, чим закінчиться оця гра з Майєром. І добре те, що біженці перейдуть на іншу квартиру, не буде над ними тяжіти страшна небезпека.

Юрко зіскочив з верби, роздягнувся, з розгону забіг у Прип'ять, пірнув і виплив на середину річки. Чотири рази переплив він річку і, трохи заспокоївшись, забрав кошик з рибою і пішов додому…

І ось у неділю зранку Юрко виніс волок, підсушив його на сонці, залатав кілька невеликих розривів. Під ворітьми Берегових зупинився фаетон Штарка з чорним лискучим верхом. З нього вийшли комендант і Майєр. На вулиці їх зустріли мати і Юрко. Слідом за фаетоном рухалася підвода з поліцаями, між ними був і староста. Він тримав кошик з сулією міцного перваку та обсмаленою куркою. Поліцаї розпрягли коней і пустили їх на луг пастися. Кучер теж заходився годувати коней, поставивши їх у тіні під вербою.

Штарк тільки ступив на подвір'я, запитав Юрка:

— Волок готовий? Ми зараз будемо ловити рибу!..

Він подав хлопцеві руку, схвально кивнув головою, побачивши на паркані просушений волок. Майєр теж подав Юркові руку, пильно поглянув йому в очі і, не промовивши жодного слова, пішов на берег Прип'яті.

Поліцаї підхопили волок, згорнули його і підтюпцем понесли на берег. Німці поволі роздяглися, акуратно склали на березі одяг і зброю. Зайшовши у воду, вони взялися за волок. Штарк спершу повернув до очеретів, потім