Читати книгу - "Трагедії"

її не прогайнує задля радостей.

ОРЕСТ

Ти правду кажеш: доля усміхнулась нам.

Але хто сам рішучий та завзятіший,

То радше божество йому сприятиме.

ІФІГЕНІЯ

Та все ж дай змогу, брате, запитатися

Спочатку про Електру, що судилось їй...

890] І ти, й сестричка - рівно дорогі мені.

ОРЕСТ

(вказуючи на Пілада)

Із ним у парі без турбот живе вона.

ІФІГЕНІЯ

Звідкіль він родом і якого батька син? [368]

ОРЕСТ

Володаря Фокіди син він - Строфія.

ІФІГЕНІЯ

Й дочки Атрея? То, виходить, родич мій?

ОРЕСТ

Мені, крім того, - найвірніший приятель.

ІФІГЕНІЯ

На жертву йшла я - ще й не народився він...

ОРЕСТ

Ще ні, бо Строфій довгий час бездітний був.

ІФІГЕНІЯ

(до Пілада)

Я привітаюсь радо з мужем сестриним!

ОРЕСТ

І родич, і водночас - рятівник він мій.

ІФІГЕНІЯ

900] А як ти рідну неньку вбити зважився?..

ОРЕСТ

Про те не треба, сестро... Я за батька мстив.

ІФІГЕНІЯ

Вона ж завіщо вбила мужа власного?

ОРЕСТ

Тобі не личить знати. Не питай про те.

ІФІГЕНІЯ

Мовчу. А нині ти керуєш Аргосом?

ОРЕСТ

Я на вигнанні. Менелай при владі там.

ІФІГЕНІЯ

І заповзявсь на рід наш, битий долею?

ОРЕСТ

Не він - богині помсти в світ женуть мене.

ІФІГЕНІЯ

Ти й тут, я чула, нещодавно в шал упав.

ОРЕСТ

Мене не вперше бачать у біді такій. [369]

ІФІГЕНІЯ

910] За вбивство неньки мстять тобі ерінії.

ОРЕСТ

Кривавий вищир їхній все в очах стоїть.

ІФІГЕНІЯ

Скажи, одначе, як сюди потрапив ти?..

ОРЕСТ

Мені в цей край прибути віщий Феб велів.

ІФІГЕНІЯ

Навіщо?.. Чи не можна розголошувать?

ОРЕСТ

Тобі зізнаюсь. Ось початок бід моїх:

Коли за злочин неньки - не казатиму,

Який він - я помстився, тут ерінії

Мене й погнали світом. Потім Феб звернув

Мій біг в Афіни, де богиням-месницям

920] Про той свій вчинок мав усе я викласти.

Бо там є суд священний: Зевс Аресові

Колись за кров пролиту встановив його.

Ніхто мені притулку не давав однак

Із страху, що безсмертним я ненависний.

Бувало, що й гостили, змилостивившись,

Та осторонь сидів я. Ні слівцем ніхто

Не озивавсь до мене, щоб ні в бесіді,

Ані в їді не був я за товариша.

Й вино окремо наливали й порівну,

930] Й пили собі, до мене не звертаючись.

Не дорікав я, звісно, мовчки біль терпів

І прикидавсь байдужим; час од часу лиш

Зітхав я тяжко-тяжко -вбивця матері...

Моє нещастя, як я чув, афінянам

Дало для свята привід: повним келихом

Цю днину люд Паллади шанувати звик.

Так ось, на суд прибувши, що на пагорбі

Аресовім, одне сидіння я зайняв.

З еріній старша - інше. Суд я вислухав,

940] Та й сам - убивця -мовив. Свідок Феб тоді

Провину зняв із мене. Рівно й жереби

Розподілились - їм Паллада лік вела.

Я переміг, уникнув кари смертної...

Котрі з еріній з вироком погодились,

Ті храм свій мають у підніжжі пагорба.

Незгідливі ж і далі заповзятливо

Мене світами гнали, -аж удруге вже [370]

Ступив я на священну землю Фебову

Й, простягтись перед храмом, голодуючи,

950] Дав слово вмерти, якщо Феб, що звів мене

Із світу, наді мною сам не зглянеться.

З триніжка золотого пророкуючи,

Мене сюди послав він по зображення,

Що з неба впало, - до Афін доставити.

Такий вказав рятунок. Поможи мені!

Якщо заволодієм тим зображенням, -

Звільнюсь од шалу і багатовесельним

Судном вітчизні любій поверну тебе.

О сестро найдорожча! Отчий дім рятуй

960] І свого брата! Зважся, бо не я лишень -

Загине весь прадавній Пелопідів рід,

Якщо ми не здобудем того образу!..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Страшним скипають гнівом на Тантала рід

Боги! Страшні на нього здавна біди шлють!

ІФІГЕНІЯ

Ще до твого приходу я одним жила:

Потрапить в Аргос і тебе побачити.

Твоє бажання - це моє: біді твоїй

Зарадити, підняти дім повалений,

Жалю до батька-вбивці не плекаючи.

970] Так рук не сплямувала б кров'ю братньою

І дім урятувала б... Тут одна біда:

Не обдурю ж богині, та й володар мій

Побачить, що з підніжжя зникла статуя.

Од смерті чим могла б я відкупитися?..

Якби дві речі зразу ти зробити міг:

Різьбу забрати й повезти мене звідсіль

На кораблі оздобнім - от би подвиг був!

Без статуї залишусь - значить, смерть мені,

Тобі - рятунок. Ти - додому вернешся...

980] Ну, що ж... Не завагаюсь. Хай загину тут,

Аби лиш ти живий був: гине муж в сім'ї -

Велика втрата. Жінка - мало ціниться.

ОРЕСТ

Убивши матір, ще й тебе я вбити б мав?..

Нізащо! Одного достатньо злочину!

З тобою, сестро, жити і вмирать мені!

Тебе на батьківщину відвезу таки,

Хіба загину - побіч тебе ляжу тут...

А втім, якщо б наш задум Артеміду міг

Образити, чи ж Локсій би жадав того,

990] Щоб я богині образ до Афін забрав [371]

І щоб тебе побачив?.. Так міркуючи,

Сную надію: в рідний Аргос вернемось!

ІФІГЕНІЯ

А як то можна - і той образ викрасти,

Й живим лишитись? Ось де в твоїм задумі

Вразливе місце; головне - бажання є.

ОРЕСТ

Могли б ми вбити вашого володаря?

ІФІГЕНІЯ

Господаря - пришельці?.. Річ нечувана!

ОРЕСТ

А все ж... У цьому, сестро, порятунок наш.

ІФІГЕНІЯ

Не зважусь... Та завзяття твоє схвалюю.

ОРЕСТ

1000] А в цьому храмі ти б могла сховать мене?

ІФІГЕНІЯ

Щоб, темряви діждавшись, ми втекли відсіль?

ОРЕСТ

Крадій жде ночі, а світанку - праведник.

ІФІГЕНІЯ

Сторожа в храмі... Нам не обмануть її.

ОРЕСТ

О горе! Ми пропали! Що ж робити нам?..

ІФІГЕНІЯ

Не зневіряйся, брате: свіжа думка є.

ОРЕСТ

Яка ж? Зі мною можеш поділитися?

ІФІГЕНІЯ

З біди твоєї хитро скористаюся.

ОРЕСТ

Жінки - майстрині на всілякі хитрощі.

ІФІГЕНІЯ

Скажу: прийшов аргосець, вбивця матері...

ОРЕСТ

1010] Гаразд. Але яка ж то втіха з бід моїх? [372]

ІФІГЕНІЯ

І що мені для жертви не годишся ти.

ОРЕСТ

Чому ж то раптом? Хоч уже догадуюсь.

ІФІГЕНІЯ

Бо ти нечистий. Спершу слід очистити...

ОРЕСТ

Хіба ж то допоможе образ викрасти?..

ІФІГЕНІЯ

Мовляв, очищу жертву у воді морській.

ОРЕСТ

А статуя ж у храмі...

ІФІГЕНІЯ

І її, скажу,

Від доторку убивці слід омити там...

ОРЕСТ

А де?.. На побережжі, у затоці тій?

ІФІГЕНІЯ

Звичайно ж, де судно твоє на прив'язі.

ОРЕСТ

1020] Сама нестимеш образ, а чи інший хтось?

ІФІГЕНІЯ

її торкатись