Читати книгу - "Трагедії"

ІФІГЕНІЯ

А що, коли присяги не дотримаєш?..

ПІЛАД

То хай не повернуся... А як ти, бува?..

ІФІГЕНІЯ

Повік хай не ступлю на землю Аргосу!

ПІЛАД

Стривай!.. Одне щось ми забули все-таки.

ІФІГЕНІЯ

Розумне слово завжди впору вставити.

ПІЛАД

Якщо, скажімо, серед хвиль судно моє

Затоне, з ним і лист твій, і пожитки всі [363]

Під воду підуть, я - з душею випірну,

То хай мене присяга вже не зв'язує.

ІФІГЕНІЯ

750] І справді - варто бути передбачливим:

Скажу, що у листі є, щоб близьким моїм

Ти міг переказати слово в слово все.

Отож, якщо з листом ти в Аргос вернешся, -

Переповість він, мовчазний, написане,

А як утоне, сам же ти врятуєшся,

То, значить, урятуєш ти й слова мої.

ПІЛАД

За себе ти й за мене добре мовила.

Скажи ж, кому цей лист оддати в Аргосі

Й про що я мав би усно повідомити?

ІФІГЕНІЯ

760] Звісти Ореста, сина Агамемнона:

«В Авліді вбита шле тобі листа цього -

Жива, для вас же мертва - Іфігенія...»

ОРЕСТ

Жива?.. З Аїду повернулась?.. Де ж вона?..

ІФІГЕНІЯ

Перед тобою... Не перебивай мене...

«На батьківщину, брате, з чужини верни

Сестру, поки жива ще! Увільни її

Від проливання крові при жертовнику!»

ОРЕСТ

Піладе, друже, де ми?..Трачу мови дар...

ІФІГЕНІЯ

«Або твій дім, Оресте, буде проклятий».

770] Ти чув ім'я те двічі. Не забудь його.

ОРЕСТ

О небо!..

ІФІГЕНІЯ

Що турбуєш небожителів?..

ОРЕСТ

Та так... Продовжуй... Відхилився думкою.

Спитаю - можу вчути неймовірне щось...

ІФІГЕНІЯ

«Богиня, - скажеш, - замість мене лань гірську

Підклала, батько ж думав, що мене пройняв [364]

Залізом гострим, - тут я опинилася

Із волі Артеміди». Ось і все, про що

В листі моєму, аби знав ти, мовиться.

ПІЛАД

Присягою мене ти щонайлегшою

780] Зв'язала, та й сама ж такий обіт дала:

В чім присягнувся, те, поглянь, виконую -

Бери той лист, Оресте, що сестра твоя

Тобі вручить веліла, брату рідному.

ОРЕСТ

Беру. Та замість того, щоб читать його,

Не з слів - насправді хочу звеселитися.

(до Іфігенії, намагаючись обняти її)

О сестро найдорожча! Хоч я вражений, -

Та рвусь тебе обняти - аж не віриться! -

Й натішитись тобою. Чи ж не диво це?..

(Іфігенія відхиляється).

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Не смій, чужинцю! Жрицю осквернив би ти,

790] До шат недоторканних доторкнувшися!

ОРЕСТ

О сестро!.. Ми ж від батька, Агамемнона,

Від одного родились... Не лишай мене!..

Хіба ж ти сподівалась брата стрінути?..

ІФІГЕНІЯ

(відсахнувшись)

Ти - брат мій? Не вигадуй! Він же в Аргосі

Живе тепер, напевно, або в Навплії.

ОРЕСТ

Нема там твого брата, безталаннице!

ІФІГЕНІЯ

Так Тіндарея донька - твоя матінка?

ОРЕСТ

Авжеж, а внук Пелопа - рідний батько мій.

ІФІГЕНІЯ

Та ну?.. А довести це ти зумів би чимсь?

ОРЕСТ

800] А ти про дім наш отчий щось спитай мене.

ІФІГЕНІЯ

Кажи, що знаєш. Буду пильно слухати. [365]

ОРЕСТ

Насамперед - що сам я від Електри чув:

Про спір Атрея із Тієстом знаєш ти?

ІФІГЕНІЯ

А як же. Руно золоте зіткнуло їх.

ОРЕСТ

А ти майстерно спір той потім виткала.

ІФІГЕНІЯ

О рідний!.. Мого серця ти струну торкнув!

ОРЕСТ

А ще ж і захід сонця зобразила ти...

ІФІГЕНІЯ

Шиттям тонким...

ОРЕСТ

Водиці дзбан дала тобі

В Авліду ненька - омивання сповнити...

ІФІГЕНІЯ

810] Була б щаслива - може б, і забулося...

ОРЕСТ

Свого волосся неньці не лишила ти?

ІФІГЕНІЯ

Щоб замість мене схоронила в Аргосі.

ОРЕСТ

Тепер, що бачив, розкажу - для доказу:

Старезний спис Пелопа; розмахнувшись, ним

Пелоп - було це в Пісі - Еномая вклав

І взяв собі красуню - Гіпподамію:

В твоїй дівочій спальні помістив її.

ІФІГЕНІЯ

О любий... найлюбіший! Ти прибув таки

Із далечі такої - із аргоського

820] Краю, милого серцю!..

ОРЕСТ

До тебе... до живої!.. Думав - мертва ти...

Сльози не тугою - радістю світяться

І на твоєму, сестро, й на моїм лиці.

ІФІГЕНІЯ

Ти тоді ще не сходив -

Братик маленький мій - з рук годувальниці,

Я ж покидала дім... [366]

Яке ж то щастя!.. Годі словом виразить.

Що сказати тут?.. І не мріялось!..

Межа див усіх!

ОРЕСТ

830] Віднині б разом, сестро, жити в щасті нам!..

ІФІГЕНІЯ

Радість нечувана душу п'янить, жінки!

Тільки б то сон не був, що, надуривши нас,

Тане в ефірній млі!..

Мікени древні, де кіклопів рід селивсь!

Ясний краю мій!

Виплекав пагін ти - брата зростив мені.

Дяка й хвала за те,, що процвітатиме

Славний Атріда рід!

ОРЕСТ

Якщо про рід ідеться, то щасливець я,

840] Життю ж моєму, сестро, - не позаздрити!

ІФІГЕНІЯ

Долю і я кляла -в мить, коли сам не свій

Батько до шиї меч, брате, приклав мені.

ОРЕСТ

О горе! Там не був я, та мов бачу все!..

ІФІГЕНІЯ

Пісні весільної, брате, не чуть було,

Як до Ахілла в дім хитро вели мене:

Вколо жертовника ридма ридали всі...

Що за обряд жахний там наречену ждав!

ОРЕСТ

І я той батьків чорний шал оплакую!

ІФІГЕНІЯ

Батько - не батьком був. Так уже випало!

850] Вслід за горем горе йде...

ОРЕСТ

Якщо б ти, сестро, нині брата рідного

Вбила з волі божества.

ІФІГЕНІЯ

Що я вчинить могла!.. Страшно подумати!..

На що - зважитись!..

Мав ти ось-ось уже, брате, загинути

Од рук сестриних!..

Що ж то попереду жде нас? [367]

Доля яка нам судилась?..

Як же тебе відсіль, з краю кривавого,

860] Вивести ген до нив рідного Аргосу,

Поки в крові твоїй ще не скупався меч?..

Найпевніший, душе моя страдницька,

Мусиш винайти спосіб:

Чи од смерті йому не судном уже -

А по землі твердій

Манівцями тікать? - Але ж варвари всюди!.. -

Чи поміж скель темно-синіх

Там, де вузини моря,

Хвилю веслом бити?..

870] Ой, то далека путь!.. Не врятуватися!..

О бідна я, бідна!..

Хто б то - чи бог який, чи умирущий муж -

Вихід найшов би нам, брате, з безвиході?

Двох нас - надію всю роду владарського

З біди б вихопив?..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Такого, певно, в казці не чував ніхто,

Що тут на власні очі в побачила!

ПІЛАД

Коли найближчі раптом зустрічаються,

То як тут без обіймів? Та не час тепер,

880] На ніжності, Оресте: слід подумати,

Як вибратися звідси, з краю варварів,

Про найдорожче - порятунок дбаючи.

Розумний, коли доля рятівну