Читати книгу - "Війни Міллігана"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли змиришся з власною смертю — біль мине.
Цікаво, чи відчував його справжній батько — Джонні Моррісон — те саме, коли заводив машину в зачиненому гаражі.
Він ніби злетів над своїм болем…
І почалися галюцинації.
Минуло десять днів з початку голодування, і він почав бачити такі речі, які навіть ніколи не уявляв. Тисячі пташок літали за вікнами — і це було так реально, що він питав інших, чи бачать вони те саме. Звідусіль лилося кольорове світло — чудові відтінки рожевого й небесно-блакитного — хоча було незрозуміло, звідки саме воно береться.
Óбрази та звуки смерті.
Згадалось, як Чалмер закопав його живцем — йому було вісім, майже дев’ять — і тоді денні теж побачив кольори смерті…
(3)
Середина червня. Ранок. Кукурудза вже фути два[58] заввишки. Росинки виблискують у променях ранкового сонця. На вітровому склі авто помітні краплинки дощу.
Маленький Біллі чекає у авто. На ньому сірі бавовняні шорти, футболка і мокасини.
З будинку швидкою ходою виходить Чалмер, застібаючи кобуру з пістолетом 22-го калібру. Він сів у пікап і смикнув передачу. Авто засвистіло шинами об доріжку й вискочило на шосе. Біллі побачив знак повороту на з’їзд з шосе 22, і Чалмер крутнув кермом. Ця дорога вела на кладовище Стоунвол. Біллі охопив страх.
Чалмер наказав йому вийти з машини. Хлопчик слідкував, як вітчим підійшов до невеличкого цвинтаря, оточеного кам’яним парканом з 12 боками. З-за високої трави Біллі не було видно, що Чалмер там робить, але коли він нарешті повернувся, то став наче спокійнішим. Вони сіли у авто і продовжили їхати по 22-му шосе на північ. Біллі колись чув історії про те, що на тому маленькому кладовищі поклоняються дияволу і що там закопали маленького хлопчика.
У голові з’явилася думка: як це — померти?
Шосе вийшло нагору на пагорб, і Чалмер спинився біля бару «Оазис», звідки повернувся з упаковкою пива. Усю дорогу до ферми вітчим пив. На фермі він розвантажив з багажника трактор, а Біллі кинув сапку і наказав прополоти кукурудзу.
Чалмер почав спускатись у поле на тракторі, а Біллі заходився працювати, не піднімаючи очей від землі. Раптом кулак Чалмера вдарив його в голову збоку.
— Чорти б тебе узяли! Ти пропустив бур’янину отут!
Очі застилали сльози. Біллі лежав на землі і дивився знизу на розгніваного велетня. Чалмер з банкою пива в руках пішов у сарай. Якийсь час було тихо, а потім він погукав:
– Іди сюди!
Біллі боязко підійшов до дверей сараю. Усередину заходити було страшно.
— Ось, тримай! — ткнув він на край металевого диска. — Мені треба отут гайку закрутити.
Як тільки Біллі узявся за диск, Чалмер з усієї сили ударив його по голові ззаду. Біллі повалився на культиватор. Вітчим простягнув руку кудись назад і дістав червоний шланг, яким завжди бив хлопця. Цього разу він зв’язав ним руки Біллі за спиною. Хлопець кричав і плакав, хапаючись за землю руками. Чалмер, не звертаючи на це уваги, прив’язав його до гачка.
— Твоя мати — курва, а ти — виродок! Ти це знаєш? Ти знаєш, що вона ніколи не була заміжня за Джонні Моррісоном? Га? Ти просто виродок жидівського коміка і курви!
Біллі звивався, намагаючись звільнити руки.
— Я тобі не вірю!
Чалмер схопив його за штани і волосся ззаду й витяг надвір. Біллі згадав, як Чалмер прив’язував його до столу в сараї біля струмка і ґвалтував — і він подумав, що цього разу на нього чекає те саме. Але вітчим потяг його в кукурудзяне поле і жбурнув під дерево. Біллі закричав від жаху — той витяг свій пістолет.
— Якщо ти знов таке викинеш — я пристрелю тебе, нікчемний виродку!
Він розв’язав руки хлопця й кинув йому лопату.
— Копай!
Біллі заплющив очі — і все розчинилось у темряві.
денні підвів очі. Тато Чал сердився на нього — але за що?
— Що таке? Що таке?..
— Копай канаву.
денні заходився копати канаву, як йому і сказали — три фути завглибшки та шість завдовжки[59]. Він майже закінчив, коли Чалмер допив останню банку пива, жбурнув її кудись убік і схопив лопату.
— Клятий бездара! Виродок! Коли копаєш — треба встромляти лопату рівно, отак! Потім давиш ногою, піднімаєш — і відкидаєш землю набік, — він кинув повну лопату землі денні в обличчя. — Тебе неможливо чогось навчити, виродку! — він ударив пласкою частиною лопати хлопця в живіт. Той зігнувся навпіл і впав додолу. Чалмер ногою штовхнув його — і він скотивсь у викопану траншею.
Тримаючи ногою хлопця в ямі, він почав засипати його землею. денні став звиватися, потім схопив Чалмера за чобіт і відштовхнув — той утратив рівновагу й ледь не впав на хлопця. Це розлютило чоловіка, і він знов вихопив свій пістолет і притис до голови денні. Вільною рукою він підтяг до себе шматок іржавої труби та поставив її на обличчя хлопця. Залізо боляче уп’ялось у шкіру. Інший кінець труби він обпер об стінку траншеї.
— Дихай через трубу, бо задихнешся.
Він знов заходився кидати землю. денні відчув, як чобіт притоптує її зверху. Навколо хлопчика ставало дедалі більше землі. Раптом він замерз — просто в одну мить стало страшенно холодно. Він уже не міг поворушити навіть головою. Подумав, що якщо підняти коліна — вони проб’ються назовні, але, мабуть, краще не треба, бо Чалмер його пристрелить. Краще лежати тихенько — може, тоді він піде геть.
денні почув якесь ревіння — наче Чалмер кричав щось у небо. Далі — звук удару лопати, наче він дубасить нею дерева. Потім він відчув на собі вагу — мабуть, вітчим ходив по закопаній ямі. Він зупинився — і денні здалось, що від тиску в нього розірве груди. Раптом по трубі полилася якась рідина — вона заливала йому очі й рот. Він зрозумів, що це сеча татуся Чала — його знудило, і він почав задихатися.
Значить, отака вона — смерть?..
Він подумав про маму й Кейті — з ними все буде добре? Може, Джимбо повернеться зі своєї служби у ВПС і подбає про них?
денні знов відчув тиск — але цього разу чобіт Чалмера розгрібав землю. А потім усе зникло.
девід вийшов прийняти біль.
Голоси в його голові щось нерозбірливо бубоніли. Чітким був лише приємний голос адалани — вона співала дітям,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни Міллігана», після закриття браузера.