Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Айна відмовилася від лянсіданського вина, бажаючи зберегти ясну голову і скоса дивилася, як Теумар п'є вже третю чашу.

Поставивши порожню чашу на стіл, Теумар заговорив з Уккою про закляття охорони.

– Таке закляття є! І є воно в крові кожного, хто народився і виріс  на берегах Великої Річки, а потім Сухого Русла, – відповіла чаклунка, – коли настане час, ви самі зрозумієте, що треба робити. Я не можу вам дати правильної поради, тому що не знаю, на яку з багатьох стежок ви повернете… Для кожної стежки – своя магія.

– Але так чи інакше, це дуже великий ризик, – подала голос Айна, відсуваючи  віп себе тарілку з тушкованим м'ясом. 

Незважаючи на те, що вона майже нічого не їла кілька днів, голоду не відчувала. Надія на щастя заглушала всі інші почуття.

– Для вас, які мають чари, набагато менший, ніж для звичайних людей, – озвалася Укка.

– Я думаю виїхати завтра на заході сонця. Коні міцні, невтомні, зуміють проскакати всю ніч, –  сказав Теумар.

– Ви маєте бути дуже обережними! – відповіла  Укка, – Вам доведеться весь час триматися разом, щоб бути сильними! Ніхто не може передбачити, які  небезпеки вас чекатимуть.

Айна підвелася з-за столу.

– Піду відпочивати, – промовила вона, бажаючи якнайшвидше залишитися на самоті.

Надвечір погода зіпсувалася, бризнув дощ і прогулянку на узліссі, яку вона запланувала після вечері, довелося відкласти.

Вночі вона прокинулася від легкого шуму, що торкнувся її вух і, розплющивши очі, помітила в дверях невиразний силует. Піднялася на лікті, вдивляючись сонно, але без страху.

– Пробач мені, – тихо промовив Теумар, – я намагався тебе не розбудити. Тут залишилися деякі мої речі… Я заберу їх і зникну…

Айна нічого не відповіла і з глибоким зітханням кинула голову назад на подушку.