Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

Однією з умов дотримання принципу Верховенства права і досягнення цілей кримінального покарання є правильний порядок визначення і обчислення строків покарання, а також залік покарання. На відміну від попереднього Кримінального Закону, Кримінальний кодекс України 2001 року приводить більш детальнішу регламентацію даних питань, що сприяє правильному їх вирішенню в судовій практиці.

Необхідність у встановленні строків покарань при їх складанні виникає у випадках застосування судом принципів повного або часткового складання при призначенні остаточного покарання як за сукупністю злочинів, так і за сукупністю вироків. В основу установлення строків покладено один з найпоширеніших видів покарання — позбавлення волі на певний строк. Так, згідно ч. 1 ст. 72 КК при складанні покарань за сукупністю злочинів і сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з певних співвідношень між ними, які детально приведені в Кримінальному кодексі України.

Разом з тим, судді не повинні забувати, що такі основні покарання як штраф і позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю складанню з іншими видами основних покарань не підлягають і виконуються самостійно (ч. 3 ст. 72 КК). Також виконуються самостійно у всіх випадках додаткові покарання всіх видів (ч. 4 ст. 72 КК), а саме штраф, позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, а також конфіскація майна.

Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення його строків. Аналіз розділу Х Загальної частини КК дозволяє дійти висновку про те, що позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю, виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та позбавлення волі на певний строк — обчислюються в місяцях і роках, а громадські роботи — в годинах.

Таким чином, за винятком громадських робіт, при вказівці в санкції статті строку покарання, суд має право призначити покарання, як цілими роками, так і місяцями або роками з місяцями.

Згідно вимог ст. 73 КК призначення покарання в днях не допускається, за винятком трьох випадків:

1. При заміні одного покарання іншим. Наприклад, при заміні штрафу виправними роботами (ч. 4 ст. 53 КК);

2. При складанні призначених покарань. Наприклад, при складанні покарань за сукупністю злочинів і вироків, виправні роботи були переведені в позбавлення волі з розрахунку 3 дні виправних робіт в 1 день позбавлення волі (ч. 1 ст. 72 КК). Однак, з цього правила є два винятки, це призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, коли особа, до якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, а також при призначенні покарання на підставі ч. 3 ст. 72 КК.

Приклад: Вироком суду від 29.01.2007 р. Д., раніше судимого 07.11.2006 р. за ч. 1 ст. 308 КК на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків призначив остаточне покарання у виді 3 років і 1 дня позбавлення волі. У касаційному поданні прокурор звертає зокрема увага на те, що суд не мав право призначати покарання у виді позбавлення волі у днях. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, зокрема відзначив, що Д. засуджено за те, що в жовтні 2003 р. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Отже, суд при призначенні Д. покарання не повинен був призначати покарання за сукупністю вироків. Разом з тим, ст. 72 КК при складанні покарань за сукупністю злочинів та вироків не передбачено співвідношення між покаранням, від відбування якого особу звільнено з випробуванням і покаранням, що належить відбувати реально. За таких умов кожний вирок має виконуватися самостійно[305].

3. При зарахуванні попереднього ув’язнення в строк відбування покарання. Коли відбувається зарахування часу тримання особи під вартою в строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 ст. 72 КК (ч. 5 ст. 72 КК).

Наприклад, вироком від 13.08.2006 р. К. було засуджено до 3 років позбавлення волі. При цьому 23.03.2006 р. К було затримано в порядку ст. 115 КПК, а 25.03.2006 р. йому було обрано запобіжний захід — взяття під варту. Таким чином, строк попереднього ув’язнення з 23.03.2006 р. по 13.08.2006 р. підлягає зарахуванню в строк відбування покарання.

Якщо у вищезгаданому прикладі, особі, замість позбавлення волі, буде призначене покарання у виді 3 років обмеження волі, то попередній строк повинен зараховуватися в строк відбування покарання таким чином:

а) спочатку встановлюємо період часу протягом якого останній знаходився під вартою:

13.08.2006

–

23.03.2006

Віднімання однієї дати від іншої, починаємо з днів. Проте, оскільки з 13 днів відняти 23 дні не можна, тоді ми останній місяць переводимо в дні. Звертаємо увагу на те, що в даному випадку останнім місяцем буде не серпень, а липень 2006 р., оскільки, в серпні пройшло тільки 13 днів і цілий останній місяць який пройшов буде липень 2006 р., в якому 31 день. Тобто:

(13+ 31) = 44. 07. 2006

–

23. 03. 2006

В результаті маємо, що засуджений знаходився під вартою