Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Такого добра вистачає по всьому світу. Воно дане нашій Землі як покарання за її непередавану й незбагненну красу. Такий собі баласт. Щоб озирались на задні колеса. Не втрачали пильності, вкотре закохуючись у щастя жити в цій красі. Воно — як біль для організму: відчуваючи його, ми зупиняємося, коли вріжемо пальця, чи відсмикуємо руку, коли пече. Розумне Господнє заступництво. Так що ми в ньому, в цьому болоті, завжди.
— Та я трохи про інше, — знітився Бондаренко.
— Тобто? — напружився Лисиця.
— Ти ж там на море збирався… ніби…
— І що? — підозріло покосився професор.
— Ну… ти ж… поки не розкриєш… усю серію…
— Більше жодного слова… — повільно заносив кийка над головою.
— У-у… — Бондаренко дістав «шмайсера». Той розсіяв довкола незаперечний авторитет.
— Переконав, — посміхаючись, опустив палицю.
— Ось так, — відповів усмішкою головред, ховаючи зброю.
— А на море все одно хочеться, Сергійку, — почав «квилити-проквиляти».
— Все у твоїх руках.
— Експлуататор, — удавано образився Богдан.
— А хіба тобі самому не хочеться розібратися в усьому?
— Так само, як і на море.
— Тоді ми один одного зрозуміли… Час повертатися. Роботи, сам знаєш, Джомолунгма. Приїду до редакції — підготую інформацію про нову жертву. Скину електронкою. Ходімо.
Рушили до компанії, задоволені результатом гонитви, але стурбовані новим убивством.
Раптом Богдан зупинився й вигукнув:
— Дмитро Довгань!
— Тобто? — не зрозумів головред.
— Дзвони в прикордонну службу! Хай перевірять, чи в'їжджав до України цей банкірів синок!
Бондаренко, не розуміючи професорової логіки, зателефонував. Поговорив з якимось Юрієм. Той пообіцяв дізнатися й повідомити есемескою.
— Думаєш він?
— Хтозна, але перевірити треба. Коли вбито Ольгу, він прилітав таємно від матері. Та й не тільки від неї. Настя, його нова кохана, підтвердила алібі. Але…
Сигнал про одержання есемески не дав Богданові договорити. Головред «розпечатав» листа й повернув екран до Лисиці: «Довгань Дмитро Борисович, 20 років. Англія — Україна (учора вранці), Україна — Англія (сьогодні вранці)».
— Що скажеш? — втупився в професора Бондаренко.
— На випадковий збіг щось не дуже схоже. Дмитро прилітає тоді, коли скоєні обидва вбивства. Але, думаю, на вчора алібі теж готове. Як і минулого разу, Настя підтвердить, що хлопець провів із нею весь час.
— А ти з цією дамою серця не зустрічався?
— Тільки говорив по телефону.
— На підставну не схожа?
— А як по телефону визначиш? Це й увіч не завжди можливо, а на відстані…
— А може б, усе-таки зустрівся?
— Побачимо.
— Гаразд, ходімо до хлопців. Засумували.
Цього разу дісталися компанії без зупинок. Там справді оселився якийсь нетутешній, розкиданий купками сум. Розкиданий незграбно й невміло. Та, побачивши цих двох, напружився, а потім накивав п'ятами.
25Удома Богдан розслабився. Попив зеленого чаю, погуляв каналами телевізора, дізнався останні новини. Політика, економіка, культура, спорт. Нічого привабливого, але, слава Богу, й страшного. Перевірив електронну пошту. Прийшло кілька листів. З університетів Луганська, Дніпропетровська й Кіровограда. Запрошення на конференції. Чудово. З наукою повний порядок. Стане роботи на осінь. Ну — й послання від головреда. Молодець. Оперативно.
«Оксана Мірошник, двадцять п'ять років, — почав читати. — У минулому — відома модель агентства „Fashionable line“ Оксана Гринівська. Обличчя торгівельної марки „Luaz'e Kartez“. Замужем за Олексієм Мірошником, бізнесменом, відомим партійним діячем. Згодом — заступником міністра житлово-комунального господарства. Дітей не мала. У Мірошника це другий шлюб. Перша дружина, Світлана, з дочкою та зі своєю родиною живуть на Печерську в п'ятикімнатній квартирі. Мірошник залишив сім'ю заради Оксани три роки тому, але підтримує зв’язки й допомагає матеріально. Хоча є скарги на розміри цієї допомоги.
Останні роки працювала ведучою на телебаченні. Вела ток-шоу „Перший поцілунок“ на ТРК „ГЛОБО“. Передача поки не надто популярна, але останнім часом почала динамічно змінюватися й набирати рейтинг. Найняли нових сценаристів, поміняли продюсера. Планувалася зміна формату і — як наслідок — рейтинговий вибух. Це, звісно, таємна інформація, але не для мене. Після такого вибуху шоу купують на заможніші канали. Що буде з ним тепер, після загибелі Оксани, — невідомо. В принципі, як кажуть, вона його й придумала, і тримала на тендітних плечах своєї харизми. Забезпечуючи більш-менш пристойний рівень. У таланті їй відмовити важко. Та й на подіумі завжди виблискувала серед перших.
Із чоловіком жила в злагоді. Ніяких непорозумінь, ніяких скандалів. Усе — як у порядній родині. Мешкали в Петропавлівскій Борщагівці, недалеко
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», після закриття браузера.