Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

настільки слабкий, що підприємства не зацікавлені в банківських позиках, то до споживачів зможе знайти дорогу лише невеличка частка новостворених грошей, і тому вони не будуть витрачені, і їхня маса не зросте у тому обсязі, який планувався на початку. Ці гроші просто бовтатимуться в банківській системі. Приблизно так і сталося під час фінансової кризи 2008 року — не через автоматизацію робочих місць, а через те, що банки не змогли знайти платоспроможних позичальників, а інших охочих просто не виявилося. Кожен просто намагався втримати свої гроші і скоротити витрати. Таку ситуацію економісти називають «пасткою ліквідності». ">[45] Отже, традиційні економічні рецепти можуть виявитися неефективними для безпосереднього подолання поширеного серед споживачів страху перед тим, що в тривалій перспективі їхні доходи не зростатимуть, а може, й падатимуть.

Існує також небезпека нової банківсько-фінансової кризи через дедалі більшу неспроможність родин віддавати кредити. Навіть відносно невелика кількість невідданих позик здатна призвести до великого напруження банківської системи. Фінансову кризу 2008 року пришвидшувало те, що позичальники, які взяли субстандартні кредити, почали у 2007 році масово заявляти про свою неплатоспроможність. Хоча кількість субстандартних кредитів різко збільшилася протягом 2000–2007 років, на період свого піку вони все одно становили лише 13,5 % нових іпотечних кредитів, виданих в Сполучених Штатах [23]. Ясна річ, що вплив цих неплатежів різко посилився за рахунок того, що банки користувалися складними фінансовими деривативами. І цю загрозу не було усунуто. Звіт за 2014 рік, складений об’єднанням банківських регуляторних органів зі Сполучених Штатів та дев’яти інших розвинених країн, містив попередження, що «за п’ять років опісля кризи великі фірми досягли лише обмеженого прогресу у справі подолання небезпек, пов’язаних з деривативами, і що цей прогрес був «нестабільним, і загалом залишається незадовільним» [24]. Іншими словами, небезпека того, що навіть якесь локальне збільшення в несплатах банківських позик може послужити детонатором іще однієї світової кризи, залишається дуже реальною.

Найстрахітливіший тривалий сценарій може зреалізуватися тоді, коли світова економічна система зрештою спроможеться пристосуватися до нової дійсності. В ході збоченого й хибного процесу творчого руйнування підприємства й галузі, орієнтовані на виробництво товарів і послуг масового споживання, будуть витіснені новими підприємствами й галузями, що вироблятимуть надзвичайно дорогі товари та послуги, призначені цілковито для суперзаможної еліти. Більшість людства буде фактично позбавлена прав. Економічна мобільність відійде в минуле. Плутократія відгородиться від людства в обнесених парканами спільнотах або великих елітарних містах, які охоронятимуть автономні військові ро́боти і безпілотні літальні апарати. Іншими словами, ми станемо свідками повернення до системи на кшталт феодалізму, який панував у Середньовіччі. Однак буде одна вкрай важлива різниця: середньовічні раби мали велике значення для системи, оскільки вони являли собою сільськогосподарську робочу силу. У футуристичному ж світі, де урядування буде здійснюватися автоматизованою феодальною системою, селяни загалом виявляться зайвими.

У фільмі 2013 року за назвою Elysium («Елізіум»), де плутократи мігрують до схожого на Рай штучного світу, розташованого на земній орбіті, дуже виразно й переконливо зображено цю утопічну візію майбутнього. Реальність такого сценарію розвитку подій почала непокоїти навіть деяких економістів. Ной Сміт, популярний блоґер-економіст, попередив у 2014 році про можливість такого майбутнього, в якому «величезні, одягнені в дрантя маси люмпенізованого людства балансують на межі голоду» поряд з брамами, за якими ховається еліта; він сказав також, що «на відміну від тираній, створених Сталіним та Мао, тиранія, зміцнена ро́ботами, буде малочутливою до зміни суспільної думки. Юрма може думати все що завгодно, та зброя буде в розпорядженні тих, хто матиме владу над ро́ботами. І так буде завжди» [25]. Таке пророцтво звучить похмуро навіть з вуст представника і без того не надто веселої дисципліни.[46]

Технологія і робоча сила, що «сивіє»

Населення кожної розвиненої індустріальної країни поступово й невпинно старіє, і ця обставина спричинилася до появи прогнозів про дефіцит робочої сили, загроза якого вже з’явилася на обрії, оскільки представники повоєнного буму народжуваності старіють і покидають лави робочої сили. В одному звіті, опублікованому 2010 року, його автори, Баррі Блустоун і Марк Мельник з Північно-Східного університету, передрікають, що на 2018 рік в Сполучених Штатах може з’явитися 5 млн незаповнених вакансій, і це буде прямим результатом старіння робочої сили та впливу того чинника, що «від 30 до 40 % усіх прогнозованих нових робочих місць у соціальній сфері», яку автори визначають як таку, що включає в себе охорону здоров’я, освіту, комунальні послуги, гуманітарні науки та державну службу, такі і «залишаться порожніми, якщо на них не повернуться робітники літнього віку, щоб повторити там „на біс“ свою робочу кар’єру» [26]. Це пророцтво явно суперечить тим аргументам, які я викладав на сторінках цієї книги. Отже, яке бачення майбутнього є правильним? Ми прямуємо до масового технологічно-спричиненого безробіття і навіть іще більшої нерівності, чи заробітки зрештою знову почнуть зростати, бо роботодавці не зможуть знайти достатню кількість людей дорослого віку, щоб заповнити ними ще наявні робочі місця?

Вплив старіння й виходу на пенсію працівників у Сполучених Штатах відчувається відносно слабко порівняно зі справжніми демографічними кризами, які постали перед багатьма іншими розвиненими країнами, особливо перед Японією. Якщо Сполучені Штати та решта розвинених країн дійсно прямують до масштабного дефіциту робочої сили, то можна очікувати на те, що ця проблема проявиться спершу в Японії.

Одначе наразі японська економіка дає нам мало свідчень, які підтверджували б існування масштабного дефіциту робочої сили. У деяких сферах дійсно спостерігається певний дефіцит, особливо у сфері низькооплачуваних доглядачів за людьми похилого віку, а уряд висловив також занепокоєння стосовно потенційного браку робітників будівельних професій, бо країна починає готуватися до прийому в Токіо Олімпійських ігор 2020 року. Одначе якби загальний дефіцит робочої сили