Читати книгу - "Аку-аку"

Наступного вечора капітан приніс нові вісті. Минулої ночі на ферму Ваїтеа прибув Даніель Іка й залишився, там ночувати. Аналола заглянула в шпарку до його кімнати і побачила, що мати її теж сидить там. Вони говорили про похід у печеру, і Даніель умовляв стару не брати з собою Аналолу. Він казав, що Аналола може принести «погане щастя», бо вона — дитя часу і розкаже про печеру кожному, хто близький її серцю.

Вони вирішили піти до печери через два дні і домовились, де викопати уму, щоб спекти курей. Аналола здогадалась, що печера міститься в Ваї-тара-каї-уа, на захід від Анакенської долини.

— Цікаво, — сказав перший машиніст, коли капітан, під час сніданку розповів усе це. — Ми з другим машиністом часто гуляли ввечері в тому місці з такою дивною назвою. Там дуже гарно, є навіть невеличкий зелений гайок, і часто трапляються дикі кури. Ми щоразу зустрічали там старого Тімотео, того самого що робив нам очеретяні човни. Він сказав, що ночує там, бо дуже любить курятину.

Нічний вахтовий з судна заявив, що останнім часом щоранку він помічав у тому напрямку димок.

Нарешті настала та ніч, коли мати Аналоли і Даніель Іка мали йти до печери. Вранці вони повернулись збентежені, і Аналола розповіла, що курей вони, мабуть, десь спекли, але в печеру не потрапили, бо у Ваї-тара-каї-уа цілу ніч лежав якийсь чоловік. Те ж саме повторилось і наступної ночі. Вони впізнали в таємничому. незнайомці старого Тімотео і вирішили, що він теж має там печеру і охороняє її від людей Кон-Тікі. Мати наважилась зробити ще одну спробу: коли ж і цього разу їм не пощастить, то більше ходити до печери не слід. Тоді вона і Даніель відмовляться від свого наміру і повернуться до селища.

Аналола повідомила нас, коли вони надумали втретє йти до печери, і я вирішив на ту ніч виманити Тімотео з Ваї-тара-каї-уа.

Море з вечора було тихе й спокійне. Напередодні дехто з наших хлопців ловив разом з своїми місцевими приятельками при місячному світлі лангустів — створінь, «схожих на великих омарів, тільки без клешнів. На острові вони вважалися делікатесом. Користуючись легким водолазним спорядженням, ми часто наколювали їх у норах під водою, але найлегше ловити їх уночі, йдучи по воді вздовж берега із смолоскипом у руках. Остров'янки чудово вміють це робити. Помітивши здобич, вони наступають на неї ногою, хапають і кладуть у мішок.

Того вечора в казані нашого кока варилось двадцять одно велике червоне чудовисько. Ми мали намір поласувати лангустами в наметі-їдальні. Лазарус приніс мішок щойно зірваних ананасів. Таких свіжих і соковитих ми ще ніколи не їли.

Весь день Тімотео пробув на борту корабля, лагодячи в очеретяного човна, який давно лежав на палубі і дуже зіпсувався. Коли настав вечір і Тімотео хотів повернутись на свій пост у Ваї-тара-каї-уа, я приніс йому добру вечерю і попросив почергувати ніч на судні.

— У нас у таборі фієста[13], — пояснив я. — Весь екіпаж поїде ввечері на берег ласувати лангустами. Море спокійне, так що нічого не трапиться.

Тімотео незадоволено оглянувся довкола. Мені спало на думку, що старий може взяти очеретяного човна і дістатись на ньому до берега, тому я підвів його до барометра і поставив перед ним стілець.

— Коли стрілка впаде до цієї риски, — мовив я, показуючи про всяк випадок на число тридцять, — ти повинен одразу дати сиреною сигнал.

До цього доручення Тімотео поставився надзвичайно серйозно. Вмостившись на стільці і вткнувши носа майже в саме скло барометра, він не зводив із стрілки очей, одночасно відправляючи вилкою до рота їжу. Коли вахтовий і машиністи повернуться на судно, вони покладуть Тімотео спати десь на кораблі.

Поки Тімотео, переповнений почуттям обов'язку, сидів і не зводив погляду з барометра, ми всі зібрались у наметі-їдальні. навколо великого блюда лангустів. А десь у горах, над Ваї-тара-каї-уа, скрадалися в печеру Даніель і стара мати Аналоли. Тепер вони напевно вже одкопають із земляної печі печену курку і, очевидно, не забули взяти з собою свічки, щоб світити в темній скарбниці.

Минула ніч.

Рано-вранці наступного дня Тімотео приїхав з машиністом човном на берег. Не встиг він ступити на землю, як заявив, що йому треба негайно поговорити з своєю жінкою.

— А де ж вона? — запитав я.

— В селищі, — відповів він і, повільно повернувшись, з якоюсь дивною посмішкою глянув на мене й додав: — А втім, може вона сьогодні ночувала в Ваї-тара-каї-уа.

Я був страшенно вражений.

— А як звати твою жінку? — спитав я.

— Вікторія Атан. Але вона любить звати себе Таху-таху[14]. І вона справді трохи чарівниця.

Тімотео виліз на коня, смикнув за поводи й поїхав.

Капітан сьогодні вирушив по воду до Ваїтеа раніше ніж звичайно. Повернувшись назад, він сказав, що мати Аналоли і Даніель пішли до селища, відмовившись від наміру потрапити непоміченими до печери. Коли вони вночі прийшли у Ваї-тара-каї-уа, Тімотео там не було, але натомість сиділа його жінка.

Як Тімотео зумів попередити свою жінку, ми так і не дізнались. Вона змінила його тільки на одну ніч, надалі ж, поки ми не поїхали з острова, Тімотео завжди вартував сам.

Обидві печери у Ваї-тара-каї-уа так і залишились невідомими для нас. Чи передадуть їх Тімотео, Таху-таху та мати Аналоли своїм легковажним дітям, залежить тільки від них самих. А їм треба скоро це вирішувати, бо коли з стариками щось трапиться, ще дві печери з своїми неоціненними скарбами зникнуть у безодні острова Пасхи.

Даніель мав рідного брата-близнюка і зведеного брата. Рідного брата звали Альберто, це той самий остров'янин, що показував колись у селищі дві таблиці ронго-ронго, але потім одніс їх назад до печери, коли вночі до нього з'явився цілий рій аку-аку. Зведеного брата Даніеля звали Енліке Іка. Він походив з королівського роду і мав право носити дворянський титул Арікі-пака. Патер Себастьян і губернатор казали, що це справжній унікум. Він зовсім не вмів брехати, а на острові Пасхи це була рідкісна доброчесність. У нас у таборі Енліке звали «сином вождя» за його горду вдачу, вроду і благородне походження. Він не вмів читати, та за свою непохитну чесність вважався на військово-морській фермі найкращим пастухом. Жив він у кам'яній хатинці біля дороги, що вела до Рано Рараку.

Якось він приїхав до табору і запропонував нам угоду. У нас