Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Бубланськи взяв слухавку й уважно вислухав, що йому говорили. Мікаель і Еріка помітили, як поступово мінявся вираз його обличчя.

Вони мовчки чекали.

— Так яку ти говорив адресу? Лундаґатан… Гаразд. Я тут поблизу і зараз під’їду.

Бубланськи квапливо підвівся з крісла:

— Вибачте, я мушу перервати нашу розмову. Нинішнього опікуна Лісбет Саландер щойно знайдено застреленим. Тепер її оголошено в розшук як підозрювану в трьох убивствах.

Взяття квартири на Лундаґатан в тактичному відношенні великих труднощів не становило. Ханс Фасте і Курт Свенссон залишились чекати, сховавшись за капотом автомобіля, тоді як озброєний до зубів поліцейський пікет зайняв сходову клітку й увірвався до дворового флігеля.

Через дві хвилини озброєні поліцейські переконалися в тому, що Фасте і Свенссон і без того вже знали. У квартирі ніхто не відгукувався на дзвінки.

Від Цинкенсдамма до Хьогалідської церкви було встановлено загородження, на прикрість пасажирів автобуса номер 66. Ханс Фасте оглянув вулицю: один автобус застряг за лінією загородження на схилі і не міг рушити ні назад, ні вперед. Урешті-решт Фасте сам підійшов і наказав поліцейському, що там стояв, відійти вбік і пропустити автобус. Безліч цікавих зібралися на пагорбі у верхній частині Лундаґатан і спостерігали звідти за метушнею, що панувала внизу.

— Напевно, можна було зробити це якось простіше, — сказав Фасте.

— Простіше, аніж що? — спитав Свенссон.

— Простіше, аніж посилати штурмовий загін, коли тільки й треба, що заарештувати якесь дівчисько.

Курт Свенссон утримався від коментарів.

— В усякому разі, наскільки мені відомо, йдеться про дівчисько зростом півтора метра і вагою сорок кілограмів, — додав Фасте.

Вирішено було, що молотом вибивати двері в квартиру немає потреби. Бубланськи підоспів на місце, коли слюсар висвердлював замок, щоб запустити у квартиру штурмовий загін. Знадобилося всього лише вісім секунд, щоб неозброєним оком оглянути сорок п’ять метрів житлової площі і переконатися, що Лісбет Саландер не ховається ні під ліжком, ні у ванній кімнаті, ні в одній із шаф. Після цього Бубланськи дав знак своїм помічникам, що можна увійти.

Троє поліцейських з цікавістю роззиралися в ідеально прибраній і зі смаком обставленій квартирці. Всі меблі прості, кухонні стільці пофарбовані в різні світлі пастельні кольори. На стінах кімнати висіли вставлені в рамки чорно-білі художні фотографії. У кутку передпокою розташовувалася полиця із CD-програвачем і великою колекцією дисків. Бубланськи переконався, що серед них було все, починаючи від хард-року і кінчаючи оперою. Все мало досить вишуканий вигляд, стильний і зі смаком.

Курт Свенссон обшукав кухню і не знайшов там нічого вартого уваги. Він перегорнув складені в стос газети і перевірив вміст посудної шафи, духовки і морозильної камери холодильника.

Фасте оглядав шафи і шухляди письмового столу в спальні. Наткнувшись на кайданки і різні іграшки із секс-шопу, він тихенько свиснув. В одній із шаф він знайшов набір одягу з латексу, сам вигляд якого вже неабияк стурбував би його матусю.

— Тут весело проводили час, — мовив він, виставивши перед собою лаковий наряд, створений, якщо вірити етикетці, дизайнерами якогось невідомого йому «Доміно фешн».

Бубланськи поглянув на столик у передпокої, де лежала ціла купка нерозпечатаних листів, адресованих не кому іншому, як Лісбет Саландер. Переглянувши всю пачку, він зрозумів, що вона складається з рахунків і банківських виписок, серед яких стався тільки один особистий лист, — від Мікаеля Блумквіста. Поки виходило, що останній говорив правду. Потім інспектор нагнувся і підняв з підлоги свіжу пошту, на якій відбилися сліди поліцейських чобіт. Кореспонденція складалася з журналу «Тай-про-боксинґ», безкоштовного журналу про новини Сьодермальма та трьох конвертів, на яких адресатом значилася Міріам By.

У Бубланськи виникла неприємна підозра. Він зайшов у ванну і відчинив шафку. У ній він знайшов картонну коробку з альведоном і напівпорожнім тюбиком з цитодоном. При цитодоні був відповідний рецепт. Ліки були виписані на ім’я Міріам By. У шафці була тільки одна зубна щітка.

— Фасте, чому на дверях написано «Саландер — Ву»? — спитав Бубланськи.

— Не маю уявлення, — відповів Фасте.

— Добре. Ще я хотів би запитати, чому на підлозі лежить пошта, адресована якійсь Міріам Ву, а у ванній у шафці лежить тюбик цитодона з рецептом на ім’я Міріам By? І чому там тільки одна зубна щітка? І ще чому, якщо, згідно з нашими даними, зріст Лісбет Саландер — від землі не видно, ті шкіряні брюки, які ти якраз тримаєш у руках, підходять персоні, зріст якої має бути не менше ста сімдесяти п’яти сантиметрів?

Ненадовго в квартирі запала ніякова мовчанка.

Першим її перервав Курт Свенссон.

— Тьху ти! — тільки й мовив він.

Розділ 15

Великий четвер, 24 березня

Повернувшись нарешті додому після цілого дня наднормової роботи, Крістер Мальм відчув, що страшенно втомився і замучився. З кухні линули пряні запахи. Він увійшов туди й обійняв свого бойфренда.

— Ну, як ти себе почуваєш? — спитав Арнольд Маґнуссон.

— Як мішок лайна, — відповів Крістер.

— У новинах про це вбивство говорили весь день. Імені вони не назвали. Але враження кошмарне.

— Це справді кошмар. Даґ працював у нас. Це була гарна людина, і мені він дуже подобався. Я не знав його подругу Міа, але Мікке й Еріка були знайомі і з нею.

Крістер огледів кухню. Квартиру на Алльхельгансґатан було куплено недавно, і вони переїхали сюди всього кілька місяців тому. Зараз раптом вона здалася йому якоюсь чужою і незнайомою.

Задзвонив телефон. Крістер і Арнольд поглянули один на одного і вирішили не брати слухавку. Увімкнувся автовідповідач, і пролунав добре знайомий голос:

— Крістере, ти тут? Зніми слухавку!

Це була Еріка Берґер. Вона зателефонувала, щоб повідомити новину: за підозрою у вбивстві Даґа й Міа поліція тепер розшукує колишню помічницю Мікаеля Блумквіста.

Ця звістка лише додала Крістеру відчуття нереальності всього того, що відбувається.

Хенрі Кортес пропустив бурхливі події на Лундаґатан тільки тому, що весь цей час провів у поліцейському прес-центpi на Кунгсхольмені, так що практично був у зоні інформаційного вакууму. Після того як у першій половині дня пройшла покваплива прес-конференція, ніяких новин більше не повідомлялося. Він втомився, зголоднів і дуже злився, бо ті люди, до яких він звертався з питаннями, весь час його відфутболювали. Тільки близько шостої години вечора, коли рейд у квартиру Лісбет Саландер закінчився, до нього дійшли чутки про те, що в поліції з’явився підозрюваний, якого оголошено в розшук. Найприкрішим було те, що цю інформацію він отримав від колеги з однієї вечірньої газети, який підтримував зі своєю редакцією тісний зв’язок. Незабаром після цього Хенрі пощастило роздобути номер особистого мобільного