Читати книгу - "Доктор Сон"

Звучить це, як добра стара західнянська гостинність, проте місцеві знають, що частіше, аніж навпаки, ця дорога буває перекрита воротами, і коли це стається, на них висить менш привітний напис: ЗАКРИТО ДО ПОДАЛЬШОГО ОПОВІЩЕННЯ. Яким чином вони роблять свій бізнес, це загадка для мешканців Сайдвіндера, яким більше б подобалося бачити «Пролісок» відкритим геть у всі дні, коли не завалено снігом верховинні дороги. Вони сумують за тією комерцією, яку приносив колись «Оверлук», і сподівалися, що цей кемпінг принаймні частково щось надолужить (хоча вони й розуміють, що люди з кемперів не мають таких силенних грошей, якими було накачували місцеву економіку люди з готелю). Не так сталося, як гадалося. Загальна думка схилялася до того, що кемпінг є схованкою від податків, навмисне збитковим проектом якоїсь багатої корпорації.

Там схованка, авжеж, але корпорація, яку вона прикриває, — це Правдивий Вузол, і коли вони там отаборюються, єдиними автодомами, що стоять на великій парковці, є їхні автодоми, серед яких гордовито височіє найбільший — «ЕрфКрузер» Рози Циліндр.

Того вересневого вечора дев’ять членів Правдивого Вузла зібралися під високою стелею приємно безхитрісної будівлі, відомої як «Оверлук Лодж». Коли кемпінг бував відкритим для публіки, «Оверлук Лодж» працював як ресторан, де подавалися сніданки й вечері. Їжу готували Едді Коротун і Велика Мо (мугирські імена: Ед і Морін Хіґґінс). Вони й зблизька не досягали стандартів Діка Хеллорана — мало хто взагалі був йому рівним! — але важко напартачити з тим, що полюбляють їсти люди з кемперів: м’ясний рулет, макарони з сиром, м’ясний рулет, налисники з сиропом «Лог кабін»[259], м’ясний рулет, тушкована курчатина, м’ясний рулет, тунцевий салат «Сюрприз» та м’ясний рулет з грибною підливою. Після вечері ті самі столи слугували для бінго і партій у карти. По вікендах там влаштовувалися танці. Такі розваги мали місце, тільки коли кемпінг був відкритий. Цього вечора, коли Ден Торренс, за три часових пояси звідси, сидів біля мертвої жінки і чекав на свого візитера, справи іншого ґатунку обговорювалися й вирішувалися в «Оверлук Лоджі».

На чолі єдиного столу, поставленого посередині підлоги з полірованого клена «пташине око», сидів Джиммі Арифметика. Його «PowerBook»[260] був відкритим, заставкою на екрані слугувала фотографія його рідного міста, яке, так сталося, містилося глибоко в Карпатських горах. (Джиммі любив жартувати, що його дідусь якось був приймав у себе одного молодого лондонського юриста на ім’я Джонатан Гаркер[261].)

Скупчившись довкола нього, стояли, дивлячись на екран: Роза, Татко Крук, Баррі Хінець, Енді Зміїне Жало, Мітка Чарлі, Енні Фартушок, Дизель Даґ і Дідо Флік. Нікому з них не хотілося стояти поряд з Дідом, який тхнув так, немов з ним просто в штани сталася невеличка халепа, а він забув її звідти змити (річ, що траплялася все частіше й частіше останнім часом), але справа була важливою, тож усі з ним мирилися.

Джиммі Арифметика був невибагливим парубком із відступаючою назад лінією волосся і приємним, хіба що лише трішки схожим на мавпяче обличчям. На вигляд він мав близько п’ятдесяти, що дорівнювало одній третині його справжнього віку.

— Я погуглив «Вдух-і-Дунув», але не знайшов нічого корисного, втім, як і очікував. Якщо вам цікаво, то ці слова у сленгу підлітків означають робити щось дуже швидке натомість дуже повільно…

— Нам нецікаво, — сказав Дизель Даґ. — І, до речі, Дідо, від тебе дещо смердить. Без образ, але коли ти востаннє витирав собі гузно?

Дідо Флік вискалив свої зуби — попсовані й жовті, але всі власні — на Даґа.

— Твоя дружина його мені підтирала щойно сьо’дні вранці, Дізе. Власним язиком, якщо тобі це цікаво. Трохи жорсткувато, але їй, схоже, подобається такого роду за…

— Заткніть пельки, ви обоє, — промовила Роза, голосом беземоційним і незагрозливим, але Даґ і Дідо зіщулилися, наче покарані школярики. — Продовжуй, Джиммі. Але тримайся теми. Я бажаю мати конкретний план, і то швидко.

— Всім решті буде ліньки, безвідносно до того, наскільки конкретним буде план, — мовив Крук. — Вони казатимуть, що цей рік був щедрим на дух. Той кінотеатр, пожежа в церкві у Літл-Року, отой терористичний напад в Остіні. Не кажучи вже про Хуарес[262]. Я сумнівався, чи варто їхати південніше кордону, але там виявилося добре.

Більше, ніж просто добре, насправді. Хуарес вважається світовою столицею вбивств, заробивши собі це прізвисько тим, що там трапляється двадцять п’ять тисяч ґвалтівних смертей на рік. Чимало з них поєднані з катуванням. Насиченість атмосфери там була надзвичайно багатою. Нехай там був і не чистий дух, і в шлунку трохи нудило, але пожива була доброю.

— Від отих їхніх сраних бобів мене бігунка замучила, — сказав Мітка Чарлі, — але, мушу визнати, з’їдини були прекрасними.

— Цей рік був добрим, — погодилася Роза, — але ми не можемо постійно робити бізнес у Мексиці — ми занадто впадаємо в очі. Там, на півдні, ми багатії americanos. Тут, на півночі, ми розчиняємося на загальному тлі. І хіба ми не втомилися жити отак, з року в рік? Завжди в дорозі, завжди рахуючи балони? А це інакше. Це буде корінним джерелом.

Ніхто на це нічого не сказав. Вона була їхнім лідером, і в остаточнім підсумку вони робитимуть те, що скаже вона, але вони ніц не розуміли щодо цієї дівчини. Та з цим усе гаразд. Коли вони перетнуться з нею самі, вони зрозуміють. А коли вони замкнуть її, змусивши виробляти духу, скільки й коли їм треба, вони казатимуть, що готові впасти на коліна, щоб розцілувати Розі ноги. Вона навіть зможе підловити їх на слові.

— Продовжуй, Джиммі, але не з’їжджай з теми.

— Я майже цілком упевнений, що підслухана тобою фраза є підлітковою сленговою версією «Мить-і-Купив». Це мережа бакалійних крамниць у Новій Англії. Від Провіденса до Преск-Айла[263] загалом їх сімдесят три. І учень початкової школи з «ай-Педом»[264] вичислив би їх за пару хвилин. Я роздрукував місця їх розташування і скористався «Верл 360»[265], щоби дістати знімки. З краєвидами гір знайшов шість. Дві крамниці у Вермонті, дві у Нью-Гемпширі та дві у Мейні.

Чохол від його ноутбука лежав під столом. Джиммі підхопив його, сягнув рукою до бокової кишені і, витягши звідти течку,