Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Звідки Ви знали про мій День народження?

Цими днями з’являється Ваша нова книжка, мої думки ще раз із глибини серця линуть до нього, до Вас. Бажаю Вам доброго перебування в Німеччині.{1030}

Надіюсь, ми дуже скоро побачимось. Обіймаю Вас.

Нехай Вам щастить —

Жизель.

236 {1031} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, окремий дарчий надпис на трьох офортах «Кінець року 1971» {1032} , Париж, кінець 1971 р.

З моїми найкращими побажаннями на

1972-й рік

Жизель

237 {1033} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Париж, 2.1.1973

704 39 63

2-го січня 1973 р.

Ма chère Ingeborg, …

Моя дорога Інґеборґ,

я досі відчуваю зворушення після Вашого дзвінка вчора ввечері. Я була дещо скована несподіванкою, віддаллю, тим, як багато Ви для мене важите, і не змогла віднайти слів, які охоче б мала для Вас.

Увага, яку Ви мені даруєте, мене розчулює, я відчуваю з великою силою, наскільки важливо для Вас, щоб у мене все було добре, і щоб я віднайшла шлях для себе. Дякую Вам за такі теплі, сердечні думки.

Ви знаєте, знаєте… труднощі, які кожен має сам зі собою, зі своїм життям. Робиш спроби, збиваєшся на манівці, знаходиш дорогу, яка виявляється хибною, робиш кроки, які не завжди правильні, і знову потрапляєш у безвихідь…

Так триває чотири роки{1034}. Мені пощастило, що не завжди було так. Я мала, Ви знаєте це, і якою ціною, роки справжнього життя, які належали мені, роки, коли істинність, правда шляху ніколи не піддавались сумніву. Одного дня я втратила все, я віддалилась від цієї правди, від моєї правди. — Відтоді одна невдача приходить за іншою, марні намагання, і після того — самотність. Я маю друзів, хороших друзів, кількох, і це для мене — дуже важливо, однак…

Маю великі труднощі з часом: з учора, з якого я все ще живу, учора, яке належить до мого сьогодення. Те, чим я є сьогодні, я стала завдяки цьому вчора, яке стає сьогоденним. Однак учора деколи сковує сьогодні, бо воно домінує. Я пробувала віддалитися, очевидно, у надто жорстокий спосіб, і мене знову наздогнало це сьогоденне вчора. Я певна, що ніколи не відречуся від нього, що я ані не зможу цього зробити, ані не схочу. Однак мені нелегко вдасться віднайти рівновагу поміж життям із ним і подальшим життям{1035} з необхідним мінімумом віддалення від усього. Я намагаюся, намагаюся, роблю кроки, іду — проте в мене не дуже виходить.

Праця допомагає мені, однак, знаєте, у такому віці, і з такою швидкою зміною поколінь прірва самотності щодня стає глибшою, і деколи я почуваюся цілком знеохочено перед мідною дошкою, коли намагаюсь гравірувати. — Та я намагаюся далі залишатися собі вірною в цій роботі.

Упорядкування паперів Пауля, у чому мені допомагає один австрійський друг{1036}, який живе в Парижі й вільно володіє французькою, знову й знову мене вражає. Воно додає мені також сил. — Ми робимо це дуже добросовісно, надзвичайно повільно, з усією повагою, якої заслуговує така праця — я надіюся — , однак деколи мене це пригнічує. У щонайменшу сторінку вписано так багато життя, яке мені трішки довелось розділити. На щастя, я довіряю цьому другові, його дискретність і чулість мені дуже допомагають, коли я надто пригнічена.

Однак Алеман дещо мене непокоїть. Він дуже зайнятий у своєму університеті, зі своїми студентами, своєю особистою працею, і останнього року має великі клопоти зі своїм здоров’ям — його заняття, які мають стосунок до Пауля, не просуваються належним чином. — Це не було б так зле, якби він хоч щось робив, та я боюся, щоб його асистенти не взяли верх з огляду на його слабкості, в такому випадку я не думаю, що це належним чином послужить Паулеві.

Можливо, я поїду на кілька днів до Бонна{1037}. Алеман залишив без відповіді вже шість листів, які, однак, були дуже важливими —

Мене саме це непокоїть, і вже декілька тижнів я знову не сплю ночами, та це не поліпшує справи. Ви також сказали, Ви знали: ці часи показних святкувань не допомагають, я вже давно цілком не можу дати собі з ними ради. Я вважаю Вас за мужню людину, коли Ви знову й знову віднаходите силу почати все спочатку в іншій країні. Після Австрії, Німеччини, Італії — Африка{1038}. Усі мої побажання — щоб Ви отримали там якнайщирішу зустріч, я Вам зичу цього від щирого серця.

Та я б хотіла бачити Вас частіше.

Саме тепер я не наважуюсь залишити Еріка наодинці, і не тому, що він цьому не радітиме, радше, що навпаки. Однак його дії, його друзі дещо мене непокоять. Він не раз вплутується в акції, які мене дуже турбують, навіть якщо тепер це його не цілком захоплює і триває