read-books.club » Фентезі » Руйнуючи долі, Стів Маккартер 📚 - Українською

Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

8
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Руйнуючи долі" автора Стів Маккартер. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 75 76 77 ... 259
Перейти на сторінку:

Він би промовчав, але Залізна рука з такою інтонацією сказав “твої непрацюючі артефакти”, ніби то була ідея Сорок Третього шахраювати з ними і заробляти на цьому.

- О. Голос прорізався. Якщо ти такий розумний, що ти такий бідний? - докоряв драйтл. - Гаразд. Це не важливо. Вони поки що мають недостатньо доказів.

- Вони?

- Гончаки. Так їх називають. Імперські шукачі. Розшукмейстери. Називай як хочеш. Вони самі знаходять собі заняття, самі розслідують, самі виносять вирок і самі його виконують. Якщо тобі сіли на хвіст такі люди… Погано.

Сорок Третій розумів. Щось усередині нього стислося. Йому зовсім не подобалася розмова. Він ще не зрозумів, до чого хилить драйтл, але передчуття було шалено недобрим. Перед очима стояла рука Черепа.

- Якщо вони дістануться тебе, то… - він помовчав. - Ти їм усе розпатякаєш. І тоді мені вже не відвертітися. А так, я поїду. Заляжу на дно на кілька років. Може, навіть до цієї країни взагалі не повернуся. Перемахну через море. Банки є скрізь. Загалом. Ти мені заважаєш, розумієш. Дякую, ти зробив свою роботу, тепер проблеми через тебе доведеться розгрібати мені.

Хлопець напружився. Тільки зараз він почав усвідомлювати зміст слів Залізної руки.

- Ти хочеш мене позбутися, як позбувся Черепа?

- О, не лише від Черепа. - засміявся Залізна рука.

- Ти вб'єш мене?

- Я? Ні. Що ти. – Залізна рука криво посміхнувся. - А ось вона — так.

Сорок Третій уважно дивився на два зелені вогники, що горіли в очах Зеленки. Ось чому вона так назвалася. Подумати тільки! Єдність їх усіх побери! Химерниця всі ці роки була в нього під носом, а він навіть не здогадувався! Вона викладала йому уроки, розпитувала про успіхи у роботі. Хлопець сковтнув.

Алхіміст без плашки. Нехай і навчений боротися зі зброєю в руках. Але зараз поряд ніякої зброї не видно. Зате навпроти стояла смертоносна Химерниця. Беззбройний хлопчик-драйтл проти людини-зброї. Він зробив те, чим міг вразити їх одразу. Усміхнувся. Своєю зловісною добре завченою посмішкою. Таким їх навчив Рохна. Він говорив, що в найнебезпечніший момент супротивника можна вивести з себе неординарним вчинком, збентежити. Змусити забаритися, щоб виграти собі пару секунд. Часто саме їх не вистачало, щоби вижити. Спокій та уповільнені удари серця. Ясний розум. Він не становив для них небезпеки. Вони так думали. Тим паче без плашки.

Сорок Третій підняв руки. Сині символи заполонили кімнату шалено кружляючи від стіни до стіни в цілій хуртовині піктограм. Він різко сів, з'єднавши руки і торкнувшись кам'яної підлоги. Хвилі від його рук з блискавичною швидкістю помчали у бік супротивників. Химерниця викинуна перед собою синій напів прозорий щит, але він не міг зупинити того, що їх обох чекало. Зі стін виринули кам'яні блоки, ударяючись у Залізну руку та Зеленку. Знизу здіймалися шипи, пробиваючи їх наскрізь. Жодного опору. Та й що вони могли вдіяти проти сили алхіміста? Сорок Третій викликав нові піктограми і два трупи, пронизані десятками шипів, звалилися на підлогу. Він поновив усе, як було раніше. Хлопець думав. Йому треба тікати. Багато слуг Залізної руки знали, що він був тут. Побачивши, як помер їхній господар, вони швидко складуть два і два. Тільки тікати. Але куди? У поліот не можна. Там йому не сховатися. Його знайдуть, і він зганьбить увесь поліот. До сім'ї не можна. Залізна рука має родичів. Вони захочуть розібратися, у чому справа. Вони почнуть його шукати. І в кінці кінців знайдуть. А якщо тут побувають ті шукачі, про які говорив драйтл, то стане ще гірше. Йому нізащо не довести, що то була самооборона. Та й кому це доводити? У судах виграють ті, хто багатший. Сорок Третій подумав про те, що дуже дивно те, що він не відчуває докорів сумління. Залізна рука був бандитом. Усі про це знали. Він убивав драйтлів. Так говорили всі довкола. І доказом цього став труп Черепа в болоті. І він хотів убити Сорок Третього. Просто заради того, щоб до нього не дісталися шукачі. Напевно, якби він не приносив йому стільки грошей, то Залізна рука зробив би це ще раніше. Хлопець сковтнув. Тікати. Швидко.

Сорок Третій схопив артефакт і швидко запхав його собі у сумку. Це буде хоч якась плата. Матеріал йому знадобиться. Він зупинився. Хлопець заметався по кімнаті, підпалюючи лампою все, що могло горіти. Штори, стіл. Він пошукав олію для заправки ламп і швидко обливав нею усе довкола. Більше вилив на два трупи. Кинув вогонь. Швидко викликав потрібні піктограми і стіна схилившись нависла над двома тілами. Так буде важче зрозуміти, що з ними насправді сталося. У піктограмах завдяки операторам умови він задав необхідну температуру. Коли вона підніметься досить високо, нижні блоки розпадуться. Стіна звалиться на два тіла, ламаючи кістки і унеможливлюючи встановлення причини смерті. Дим почав потрапляти у вічі. Тікати. Куди? І коня в нього немає, як був свого часу у Древена. І втекти треба так, щоб його ніхто не помітив.

Хлопець вибіг із кімнати. Він зачинив двері. Двері відчинялися всередину кімнати. Він викликав піктограми. Створив за дверима кам'яну перешкоду, щоб двері не могли відчинити якийсь час. Температуру поставив нижче, щоб не залишилося слідів його втручання. Він вклав у стіну піктограму трансформації. Так, що стіна, яка тимчасово виснажилася, в потрібний момент повернеться до свого колишнього вигляду. Бігти. Спочатку в поліот, щоб забрати із секретної кімнати руку. У ній не один рік праці. Сорок Третій повторив кожну жилу, яку бачив у книзі з біології. Вона дуже нагадувала руку драйтла. Лише оболонки не було. Тепер йому вистачить матеріалу. Хлопець хотів думати про що завгодно, тільки не про те, що сталося. Він сховався в одній із шаф у наступному коридорі. Йому треба дочекатися, доки слуги зрозуміють, що щось відбувається. Потім почнеться галас і він зможе вислизнути. А поки цього не відбулося, залишатися наодинці з тим, що трапилося, йому вкрай не хотілося. Він думав про батька, про Серафеїма. Про те, що, можливо, ніколи їх більше не побачить. Він не закінчить поліоту. Не стане алхімістом. І не отримає ім'я. Сльози напали на очі. Його доля круто змінилася. Вдруге за життя. Хлопець зітхнув. Він почув перші крики служниці. Тепер треба виглядати у щілину, щоб вибрати влучний момент.

1 ... 75 76 77 ... 259
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руйнуючи долі, Стів Маккартер », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "