Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Макс

Я був шалено радий від емоцій Каміли. Вона моментами була така сором'язлива та тихонька а були моменти, як от наприклад у спортзалі, де вона перетворювалася на справжню кішку. І, саме ці дві особи в ній подобалися мені. 

Я довго думав яке ю побачення влаштувати. Вона особлива, а одже і побачення повинне бути особливим. Враховуючи підготовку до презентації, влаштувати все було не просто але все ж я приділив цьому час. І ні на хвилину не пожалів. Звідки у мене з'явилася ця ідея? Гаразд, визнаю. Спочатку її слова про пісню здалися мені беззмістовні. Але пізніше я задумався і все ж дещо придумав. 

Ми приїхали додому і я посміхнувся дивлячись на Камілу котра притиснула до себе ведмедика відчиняючи двері. Насправді...цієї іграшки не мало бути б тут. Але коли я застряг у заторі маленький хлопчик ходив між машинами з цим милим Тедді я не стримався. Хлопчик продав мені його, шалено радіючи заробітку а я ж поклав нового друга біля себе на сидіння.

Я також вийшов з авто і глянув на Камілу. Вона посміхнулася мені. На що я відповів тим же.

— Це справді був найкращий вечір у моєму житті.

Я посміхнувся обійнявши її однією рукою.

— Я дуже сильно радий що тобі сподобалося.

 Ми зайшли у будинок. На годиннику була восьма вечора. Батьки і Катя сиділи у вітальні дивлячись якийсь фільм.

— О, бачу ви чудово провели час, — сказав батько посміхаючись щойно ми зайшли.

— А що це у тебе?— спитала Катя.

Каміла простягнула їй Тедді і посміхнулася. Катя глянула на мене.

— А мені? — я не стримав посмішки.

— Гаразд, на наступний раз куплю і тобі адже ти мала дитина.

Катя посміхнулася, а Каміла сіла біля неї.

— Денис уже спить?— спитав я Лідії.

— Сказав що іде спати, але думаю що він просто не захотів з нами сидіти. Після того як ви привезли його він з кімнати не виходив. І вечеряти відмовився. А розповідати що сталося не хоче, — важко зітхнула Лідія.

— Не розумію що сталося..,— пробурмотів я.

Але все ж розвернувся і пішов до кухні де вийняв із холодильника молоко а з полички какао.

— Макс, ти з нами не посидиш? Здається, ти обожнюєш "Форсаж ".

Я посміхнувся почувши голос Каті.

— Я піду до Дениса, віднесу йому вечерю. Якщо він звичайно іще не спить. — гукнув я і поставив на невелику тацу речення та какао котре щойно заварив.

Я вийшов з кухні і піднявся на другий поверх. Постукавши у двері хлопця я зайшов і зачинив двері. Денис лежав спиною до мене. Я з хвилину стояв завмерши а тоді голова хлопця піднялася до дверей. Він ахнув. Я посміхнувся

— Я ж спав...— сказав він.

— Ти забуваєш що я був таким як і ти. І так само любив притворятися сплячим тільки щоб ні з ким не говорити. 

Денис спохмурнів а я поставив на невелику тумбу біля його ліжка тацу.

— Якщо ти питатимешся що сталося...

— Навіщо мені це? — перебив я простягнувши малому какао. Він хвилину вагався але все ж взяв його. Я посміхнувся і сів на край ліжка

— Ну...ви всі хочете знати що сталося, — прошепотів він відриваючи з чашки.

— Ми всі просто хочемо дізнатися як тобі допомогти. Ми хвилюємося за тебе. Ти завжди веселий і енергійний. А тут наче  не Денис вдома а якийсь двійник. Денис, я впевнений що коли ти захочеш то і сам розкажеш що сталося. 

Малюк поклав допите какао на тумбу і важко видихнувши глянув на мене. Хлопець закусив нижню губу. Я простягнув йому свою руку і він миттю її стиснув. Я помітив у кутках його очей вологу і...чорт. Я точно не хотів заставляти його плакати.

— Денис, — сказав я лагідно і притягнув його до себе.

За хвилину моя футболка була мокра. Я водив однією рукою по плечах хлопця.

— Ей, ну ти чого? Все буде добре, — прошепотів я йому.

Не знаю скільки часу пройшло перш ніж хлопець перестав здригається але він і досі не відсторонився із моїх обійм. 

— Вона вибрала його а не мене. Макс, я такий дурник. Вона любила його а не мене. А я бігав за нею як повний ідіот.

Я важко видихнув.

— Денис, не вона перша і не вона остання. Якщо вона вибрала його, ти не можеш нічого змінити. Не варто сумувати через якусь дівчину. Гаразд? Я впевнений, у тебе ще буде сотні набагато кращих за неї.

Хлопець кивнув головою і вибрався з моїх обійм. Я витер його щічки

— Я тобі футболку зіпсував, — сказав малюк.

Я не стримав посмішки.

— Нічого не зіпсував. Принести ще какао?

Денис кивнув головою. Я посміхнувся і піднявся забираючи чашку. Я вже був біля дверей коли малюк гукнув мене

— Макс, а звідки ти знаєш що мені подобається какао?

 Я глянув на нього.

— Камілі воно також подобається. 

— А ти залишишся зі мною?

— Скільки захочеш, — відказав я і спустився на низ.

Ліда зацікавлено глянула на мене з вітальні.

— Він поїв?

Я кивнув головою.

— Так, і навіть погодився на добавку, — сказав я наливаючи напій.

— Максим...дякую тобі. — сказала Лідія а я посміхнувся їй.

— Він мій брат. Тому не думаю що вам варто дякувати. 

І цієї ночі я залишився у спальні Дениса. Я посміхнувся коли він заснув у мене під боком. Такий малий...а вже зраджений.