Читати книгу - "Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Жан-Батіст оглядав залу в пошуках Алікс. Спочатку він на мить розгубився, бо вона переплутала своє місце з іншим. Нарешті, вона сіла праворуч від Фрізеті, тобто майже напроти свого коханого. То сталося, за такий довгий час, уперше, що вони опинилися поруч на людях, під сяючим світлом, майже в ілюзії, що вони є господарями дому.
Жан-Батіст намагався не дуже часто дивитися в бік Алікс, настільки сильними були його почуття, і так він боявся, що вони будуть помітними на його обличчі. Коли всі розсілися, шум трохи затих. Гості поверталися урізнобіч з галантними вітаннями, та ось розпочалася розмова.
— А тепер, любий месьє Понсе, ви вже нам розповісте хоч щось про свої пригоди в подорожі до Абіссінії?
Питання пролунало з вуст самого месьє Масе, та пробудило ентузіазм сидячих за столом.
— Краще задавайте мені запитання, — сказав Жан-Батіст. — Ця країна дуже далеко, і нам доводилося щодня переживати пригоди, кожна з яких могла би скласти цілий розділ книжки.
— Отже, почніть з подорожі. Діставатися туди небезпечно? — сказав месьє Масе.
Дивлячись на секретаря, кожний охоче подумав би, що ці слова походять від щирої цікавості. Насправді ж він був, як завжди, на службі. Консул, захоплений думкою відрядити нову амбасаду, цього разу — офіційну, вирішив, що непогано буде знати все про небезпеки, котрі чекатимуть на неї. Мюрад тут виступив поганим помічником. Отже, залишалося змусити Понсе розповісти про подорож. Однак консул не був налаштований його про це просити, а ще менше — допускати, щоб через таку цікавість в аптекаря склалося враження власної важливості.
Ця вечеря наштовхнула месьє де Майє на думку підлестити Понсе та почати витягувати в нього розповіді прилюдно, тобто не виказуючи йому особливого інтересу. Месьє Масе отримав доручення змусити його розповісти якомога більше, спрямовуючи розповідь хитрими питаннями, і закарбувати її всю у своїй дивовижній пам’яті. Під поглядом Алікс Жан-Батіст захопився. Йому було начхати на недоладних буржуа, які сиділи навколо. Лише своїй коханій, їй одній, погоджувався він, хвилюючись, розповісти про небезпеки, яким вони піддавались, про страждання та про радощі, які йому хотілося розділити з нею, хоч і по закінченні всього.
Найважче було Масе спрямувати розповідь мандрівника в річище практичних питань. Понсе заглиблювався в подробиці, які секретарю здавалися зайвими. Він пустився, наприклад, у нескінченний опис кавової церемонії в Ефіопії. Але пані обожнювали подібні сюжети, та дулися на Масе, коли він пробував повернутися до короля Сенаару або до стану шляху до озера Дана. Незабаром йому довелося вийти з розмови та дозволити Понсе зі сміхом відповідати на найбезглуздіші запитання.
Перед десертом гладка дружина якогось купця, червона та пожвавлена напоями, наважилася взяти участь у розмові та гукнула Жану-Батісту тоном, що походив з її минулого життя базарної торговки:
— Месьє, кажуть, що абіссінки дуже вродливі. Чи не привезли ви собі звідти дружину?
Усі подивилися на Понсе.
— Дружину? — спитав він, опустивши очі.
Усі на мить замовкли. Жан-Батіст підняв голову та ненадовго затримав погляд на Алікс; у цьому погляді містилося все полум’я їхнього кохання.
— Насправді, мадам, — сказав він, не звертаючи жодної уваги на ту, яка задала питання, — я вирушив у цю подорож як раз для того, щоб здобути собі дружину. І я гадаю, що зробив це.
Він промовляв ці слова з такою серйозністю, що товариство ще кілька секунд не знало, що подумати.
— Він жартує! — пролунав нарешті чоловічий голос.
Усі раптом розслабилися, дехто засміявся.
— Ви жартуєте, чи не так? — скрикнула сусідка Жана-Батіста, нахилившись до нього.
— Звичайно.
Усі ахнули, і бесіда знов пожвавилася. Але месьє Масе, який не міг подивитися на мадемуазель де Майє без того, щоб захопитися її вродою, хоча й забороняв собі це, помітив погляд, яким вона обмінялася з Жаном-Батістом, і не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен», після закриття браузера.