Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 53

Марк погладив свою відьму по щоці. Мія посміхнулася і розплющила очі. Він нависав над нею та милувався. Вчорашній день приніс стільки переживань, а сьогодні він спокійний. Марку здавалося, що все відбувається так, як має бути.

Місяць не міг подарувати йому такий скарб, щоб потім відібрати.

***
Мія потерлася щокою об долоню Марка, зазирнула в очі, а там стільки ніжності. Вона потонула у цьому погляді. Весь світ звузився. І в грудях вибухнули феєрверки. Так хвилююче. Марк нахилився та поцілував її. У цьому поцілунку не було пристрасті. Не було урагану, що змітає все на своєму шляху. Він був чуттєвий. Марк смакував її, як найсмачнішу насолоду. Його насолоду.

-- Марк, мені наснився такий дивний сон, -- говорила Мія ще сонним голосом.

-- Розкажи мені, -- ласкаво попросив хлопець, щоб не злякати. Вона не розповідає йому про свої видіння. Не відкривається повністю. Він хотів стерти цю межу. Усі межі. Поріднитися з нею. Стати ще ближчим. Не фізично, а духовно.

-- Там була молода пара. Відьма та перевертень. Вони були такі щасливі, тримали на руках новонароджену дівчинку, -- сумний вдих. Так прикро за них стало. Вона не знає цих людей, але їхнє горе було немов рідне. – Потім їх переслідували і їм довелося віддати малечу, -- сльоза скотилась по щоці. – Стільки смутку було в їхньому погляді, коли вони передавали її іншим людям. Вони прощалися. Не знали, чи зможуть забрати її чи ні. Віддавали найдорожче, що було у їхньому житті.

-- Не плач, – стирає її сльози Марк. Її смуток розриває йому серце.

-- Це так страшно... -- схлипнула Мія. -- Я не знаю їх, але їхні почуття так ранять мене.

-- Ти ніколи не повториш їхню долю, -- Марк обійняв Мію міцно, вона вся тремтить і це тремтіння передається і йому. -- Я не дозволю, – цілує її сльози. Така вразлива зараз. Вона беззбройна, розкрита. Відкривається дедалі більше.

День пролетів непомітно, за звичними справами. На заході сонця Марк міцно взяв Мію за руку і вони пішли на зустріч своїй долі.

Ліс зустрів їх звичною метушнею. Співали цвіркуни, бігали зайці. Мія була вперше тут, роздивлялася все. Марк вів її стежкою відомою всім перевертням цього клану. Усі значні події відбувалися на певній галявині. Там розкинувши свою широку крону стояв багатовіковий дуб. Хелена чекала на них біля багаття. Шаман проводила такий ритуал уже безліч разів.

-- Діти мої... Проходьте до багаття, -- усміхнулася вона. -- Ніч така ясна сьогодні. Місяць осяює все довкола.

-- Привіт, Хелено. Це Мія, моя обраниця, – у Марка на душі був спокій. Хелена була, як мати для всіх перевертнів. Їй довіряли безмежно.

-- Доброго дня, – Мія хвилювалася. Від цієї жінки, яку вона бачить перший раз у житті, дуже багато залежить. Їй стало страшно. Після викрадення віра в людей у Мії похитнулася.

Хелена відчула страх дівчини.

-- Не бійся, Мія. Я не нашкоджу, тільки переведу знаки, які надішле нам місяць, -- усміхнулася їй. – Почнемо.

Мія з Марком присіли біля багаття. Жоден з них не бачив ритуал.

– Спершу… – перевела погляд на Марка. -- Я хочу розповісти вам дещо. І поставити тобі запитання, – уважно стежила за ним Хелена. – Від нього багато залежить.

-- Став, -- впевнено відповів Марк.

Ось і почалися ігри. Хелена ще та вигадниця.

-- Духи розповіли мені, що в тебе є істинна пара, -- зробила паузу. - І ти вже у дитинстві зустрічався з нею, але через вік не зміг розпізнати.

Марк напружився. Пам'ять відкинула його у вік 10 років. Він у чужому лісі, а там дівчинка. Тоді він не міг зрозуміти, чому звір привів його туди. Та він захищав її...

Хелена бачила, що він згадав. Для перевертня справжня пара дуже важлива. Це друга половина після звіра. З нею вони зможуть пізнати таке єднання душ, якого ні з одноєю іншою. Від такого дару місяця не відмовляються.

Але з іншого боку він має Мію. Його солодка дівчинка. Як він може відмовитись від неї? Навіть такої думки не допускає. Прикрив очі й уявив, що ніколи не було Мії у його житті.

Пульс почастішав, серце забилося, як божевільне. Звір заревів усередині.

Спустошення -- ось правильне слово. Ось що з ним буде.

Жодна справжня не замінить її ласкавої усмішки. Пустотливих очей. Ніжність.

Мія за такий короткий термін стала невід'ємною частиною його буття. Він зробив вибір.

***
Після почутого у Мії земля пішла з-під ніг. Марк має пару.

А як же їхне кохання?

"От і розбилися твої мрії відьма. Незнайома дівчина - перевертень займе твоє місце поруч із ним. Ні... Я зараз займаю її місце. Як боляче".

Сльози потекли по щоках. Немає сенсу у всьому цьому, якщо він вибере незнайомку. Мія підвелася та відвернулася від них. Немає сил тримати обличчя, розпач розповзається по грудях.

Безвихідь. Обійняла себе за плечі.

***
Марк відчув зміни в дівчині і зрозумів, що надто надовго поринув у свої думки. Вона все зрозуміла не так. Встав за нею і поклав свої долоні на її руки, вони такі холодні. Прислухався... Маленька плаче. Його хоробра сильна дівчинка. Навіть зараз намагається тримати обличчя, закривається.

– Мія, -- покликав тихо, а вона здригнулася. -- Не закривайся від мене, прошу тебе.

– Марк, я все розумію… – відійшла дівчина. Вона не може зараз дивитися на нього й обійми, наче тиха смерть. – Що саме означає істинна для перевертня. Я піду, не заважатиму вам, -- схлипнула Мія. Не може спокійно реагувати. Не може впоратися з почуттями. Їх так багато зараз в ній.

-- Ти кохаєш мене? – Марк весь перетворився на слух. Саме цей момент -- їхній останній рубіж. Вона має відкритися. Іншого часу в них може не бути. Він свій вибір зробив, але вона мовчить.

-- Це не має значення. У тебе... -- Марк не дав їй договорити.

Відмазки зараз зайві.

– Кохаєш? - голос хлопця зривається, хрипить. Він наче оголений нерв. Варто лише доторкнутися і коротне.