Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Всесвіту. Згідно з отриманими даними, ця лінія, що розділила видимий Усесвіт надвоє, розтягнулася аж на одну астрономічну одиницю. Ці ж приблизно 130 мільйонів кілометрів відділяють Землю від Сонця. На відміну від ліній, що з’являлися раніше, товщину цієї можна було без проблем розгледіти навіть із відстані у кілька сотень тисяч кілометрів. Спектр випромінюваного світла так само тьмянів від яскравого синьо-білого до тепло-червонястого. Довжелезна пряма почала скручуватися, зминатися й лопатися, перетворюючись на пиловий пояс, який уже не світився сам собою, а натомість здавався засіяним міріадами зірок, що виблискували спокоєм тьмяного срібла. Усі до останнього спостерігача з обох космічних кораблів мали дивне відчуття, що пиловий пояс дуже схожий на Чумацький Шлях. Те, що сталося, нагадувало процес фотографування з надзвичайно сильним спалахом, після чого об’єкт, закарбований на знімку, став поступово розсипатися в космосі.

Споглядаючи за цим дивовижним видовищем, Ґуань Їфань із легкою ноткою суму пригадав подаровану ним Кільцю екосферу, якою те не встигло довго побавитися. Разом зі спалахом усе чотиривимірне начиння Кільця за коротку мить перетворилося на порох. Ті, інші, вже мертві чи вмираючі кораблі не уникнуть такої ж долі. У цьому величезному Всесвіті вони можуть існувати лише в подібних маленьких загонах.

Страшна темна таємниця.

«Синій простір» і «Гравітація» відправили рій дронів до пилового поясу: крім проведення досліджень, вони мали на меті з’ясувати, чи можна поживитися якимись корисними ресурсами. Виявилося, що Кільце здебільшого розклалося на найпоширеніші у Всесвіті хімічні елементи — гідроґен і гелій. Обидва ці елементи годяться для використання як паливо для термоядерних двигунів, але їх не вдалося зібрати у великій кількості — вони містились серед іншого пилу в газоподібному стані й швидко розсіювалися. Певний відсоток залишків випав у вигляді важких елементів, тож зонди зібрали дещо дійсно корисне.

***

Тепер екіпажі двох кораблів мали визначитися зі своїм майбутнім. Утворена тимчасова рада оголосила, що кожен член екіпажів може самостійно обрати свою долю: продовжити плавання на борту чи повернутися до Сонячної системи.

Для тих, хто вирішить повернутися, буде сконструйовано спеціальний модуль, оснащений одним із семи термоядерних двигунів кораблів, та перенесено обладнання для гібернації. Протягом усієї подорожі тривалістю в 35 років ті, хто забажає повернутися додому, перебуватимуть у глибокому сні. «Синій простір» і «Гравітація» повідомлять Землю про відправлення модуля та його орбітальні параметри за допомогою засобів зв’язку, що працюють на емісії нейтрино, аби людство змогло перестріти гібернованих. Але задля безпеки сеанс зв’язку із Землею відбудеться лише через якийсь період після відправки модуля. Якщо на той час Земля буде здатна вислати корабель для перехоплення й сповільнення модуля до його прибуття, то з’явиться можливість використати більше палива для розгону й загальна тривалість польоту зменшиться десь на 10 років.

Якщо до того часу Земля й Сонячна система ще існуватимуть.

Ризикнути повернутися у світ, що прямує до руйнації, зголосилися лише трохи більше двох сотень людей. Решта обрала шлях мандрівки в невизначеність глибокого космосу разом із «Синім простором» і «Гравітацією».

Через місяць їхні шляхи розійшлися назавжди: модуль рушив до Сонячної системи, а «Синій простір» та «Гравітація» розпочали маневр обльоту чотиривимірної зони, аби незабаром обрати нову галактику як ціль подорожі.

Світло термоядерних двигунів забарвило ще більш стоншений пиловий пояс у золотаво-червоне, нагадавши про літній захід сонця на Землі. Усі, хто повертався додому й вирушав у мандрівку до незвіданого, відчули, як до горла підступив клубок. Прекрасне призахідне сяйво швидко зникло посеред космосу, поступившись місцем вічній ночі, що огорнула все суще.

Дві насінини людської цивілізації продовжували торувати шлях до глибин моря зірок. Яка доля не очікувала б на них, вони розпочали цю мандрівку наново.

Частина 3

Рік 7-й Епохи мовлення. Чен Сінь

АА сказала Чен Сінь, що її очі зараз красивіші й світяться яскравіше, ніж раніше, й, можливо, вона говорила правду. Чен Сінь у минулому страждала на помірну короткозорість, але тепер бачила все надзвичайно чітко та яскраво, ніби світ навколо переродився наново.

Від їхнього повернення з Австралії минуло шість років, але всі страждання, пов’язані з переселенням, здавалося, не залишили жодного відбитку на АА. Вона нагадувала свіжу й гарну рослину, що струсила негаразди минулого, немов дощові краплі зі свого листя, не давши можливості зашкодити їй. Протягом минулих шести років компанія Чен Сінь під керівництвом АА пережила бурхливий розвиток і стала провідним гравцем на ринку будівниц­тва на навколоземній орбіті. Але АА зосталася тією ж вродливою й веселою молодою жінкою, геть не схожою на інших директорів великих компаній. Хоча в цю епоху це вже, скоріше, стало нормою.

Проте ці шість років випали з життя Чен Сінь — її помістили до гібернації. Після повернення з Австралії й обстеження їй встановили діагноз: її сліпота спочатку мала психосоматичну природу й була спричинена сильним психічним шоком, але згодом переросла у фізіологічне ураження — відшарування сітківки й некроз тканин ока. Лікування полягало в трансплантації сітківки, вирощеної з її власних стовбурових клітин шляхом клонування, але весь процес тривав би п’ять років. Чен Сінь уже перебувала в глибокій депресії, й якби вона провела наступні п’ять років у повній темряві, то ніхто не зміг би гарантувати стабільний стан її психічного здоров’я. Тож лікар умовив Чен Сінь пристати на пропозицію лягти в гібернацію.

Але світ і направду оновився. Дізнавшись про запуск трансляції гравітаційних хвиль, людство захлинулося радощами. «Синій простір» і «Гравітація» набули ореолу казкових рятівників, а члени екіпажів почали вважатися справжніми героями. Підозру в убивстві під час Темної битви екіпажу «Синього простору» було скасовано, а їхні дії кваліфіковано як законну самооборону під час нападу. Також героями були проголошені члени Руху опору Землі, які протистояли окупантам на всіх континентах під час примусового переселення людства. Коли бійці, одягнені в лахміття, постали перед очима людей, ті не змогли стримати сліз. За деякий час обидва космічні кораблі й борці опору стали символом величі незламного духу людства, й незліченна кількість шанувальників, здавалося, думали, що й вони завжди мали таку ж крицеву волю.

Наступним кроком стала логічна безжальна помста колаборантам із Сил безпеки Землі. Хоча, об’єктивно кажучи, вони відіграли в цій катастрофі навіть позитивнішу роль, ніж Рух опору. Саме вони захищали міста й іншу інфраструктуру від знищення під час імміграції — звісно, для Трисоляриса, але саме старанне збереження всіх людських набутків забезпечило швидке відновлення світової економіки після повернення іммігрантів. Також Сили безпеки підтримували порядок під час повернення людей додому, а коли в Австралії через брак харчів і електроенергії часто спалахували бунти, то саме вони втихомирювали натовп і привозили все необхідне. Завдяки їхній роботі більшість людей повернулися в домівки протягом чотирьох місяців без особливих жертв. У такому хаосі без цього добре озброєного мілітаризованого угруповання наслідки могли б бути взагалі непередбачуваними. Проте жоден подібний аргумент не було взято до уваги судом, і більшість членів Сил безпеки засудили за злочини проти людства. Після початку Великого переселення більшість країн поновили смертну кару. Цей вид покарання не скасували навіть після повернення з Австралії, тож за минулі п’ять років стратили чимало колишніх силовиків під задоволене