read-books.club » Пригодницькі книги » Подих диявола. 📚 - Українською

Читати книгу - "Подих диявола."

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Подих диявола." автора Томас Тімайєр. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 75 76 77 ... 83
Перейти на сторінку:
вона не вірила, що істоти справді прийдуть. Навіть упевненість Гумбольдта не могла подолати її скепсису. Тепер вона зрозуміла, що була неправа, і з жахом дивилася на величезні фігури та довгі роги.

— Наблизьтеся, королю Ламарок,— урочисто сказав Гумбольдт.— Підійдіть і привітайте короля Бхам- бана.

Ряди кам’яних заворушилися, і вперед виступив монарх. Кам’яний суверен важко пройшов у світлі смолоскипів, намагаючись не занадто близько підходити до людей. Давалася взнаки прадавня антипатія анаків і тунгалів. Король Ламарок виглядав точно так само, яким пам’ятала його Шарлота. Старим, владним і гнівним. Дивно, що гідності та честі в ньому було більше, ніж у Бхамбані, що звивався на землі. Гумбольдт нахилився, схопив короля, котрий несамовито верещав, і поставив на ноги. Жоден зі стражників не втрутився.

— Будьте чоловіком. Підведіться й доведіть, що гідні поваги. Поводьтеся пристойно.

Вигляд у Бхамбана був досить жалюгідним. Він не наважувався навіть глянути на кам’яних, а пхикав і схлипував, як перелякана дитина. Ситуацію врятував Дималь. Гордо піднявши голову, він виступив уперед і простягнув Ламароку руку.

— Мене звати Дималь. Від імені мого батька я радий привітати вас у палаці Тенга. Ласкаво просимо!

Очі кам’яного спалахнули.

— Я прибув зажадати назад те, що колись у нас украли. Я прибув, щоб забрати наше золото.

Гумбольдт переклав синові короля слова Ламарока.

— Золото? — розгубився Дималь.— Але в нас немає золота.

Ламарок примружився:

— Тоді ти або брешеш, або твій батько обдурив і тебе.

Принц оглянувся на батька.

— Це правда? У нас є золото?

Бхамбан не відповідав. Він затулив обличчя руками і стогнав.

— Мені шкода, але я нічого не знаю ні про які скарби,— знову звернувся Дималь до кам’яного.

— Можливо, наш спільний друг Гумбольдт нам допоможе.

Усі погляди звернулися до дослідника.

Гумбольдт відкашлявся.

— Можливо. Але перш, ніж я розповім, що знаю, давайте ще раз пригадаємо історичні події. Йдеться про давній борг тунгалів і анаків. Щоб завоювати країну, тунгали обдурили анаків. Вони запропонували їм угоду: золото в обмін на країну. Анаки на чолі зі своїм королем були досить наївними, щоб погодитися. Це ваш борг, Ламарок. Якби ви були кращим правителем, ваш народ зберіг би країну. Але не мені вам це говорити.

Кам’яний король опустив голову.

— Те, що трапилося потім, досить докладно описується в легендах. Не буду повторювати ще раз. Це злочин, за який ви мстилися всі ці роки, викрадаючи й поневолюючи безневинних людей. Злочини чинили обидві сторони. Чаші ваг урівноважені. На вашу користь, король Ламарок, говорить той факт, що ви тільки викрадали людей, але не вбивали їх. Якщо я повідомлю вам свою інформацію, я хочу бути впевнений, що конфлікт вичерпано раз і назавжди.

— Які твої вимоги?

— Я вимагаю, щоб ви звільнили всіх рабів і бранців. Ви обіцяли це в печері. Далі я вимагаю, щоб у майбутньому ви припинили робити набіги на села, і з миром повернулися до своєї підземної імперії. Люди достатньо настраждалися від вас.

— Обіцяю.

Гумбольдт кивнув і звернувся до іншого короля:

— Тепер ви, Бхамбане. Ви теж повинні дати врочисту обіцянку.

Замість відповіді Бхамбан плюнув Гумбольдту під ноги.

— Ну й чудово. Тоді ти, Дималю. Твоє слово, як слово королівського сина, має таке ж саме значення. Чи хочеш ти дати врочисту обіцянку?

— Усе, що потрібно, туане Гумбольдт.

— Тоді пообіцяй, що коли золото справді існує, ти добровільно від нього відмовишся, без усякого каяття, і не будеш на нього претендувати.

— Із великим задоволенням. Тому що досі я нічого не знав про існування такого скарбу, я легко можу від нього відмовитися. Крім того, я не вважаю, що золото може зробити щасливим. Щастя й добробут перебувають у серцях людей, а не в якихось папірцях.

Гумбольдт посміхнувся.

— Тоді прошу вас скріпити цей договір рукостисканням.

Дималь і король Ламарок простягнули один одному руки. Дивне це було видовище. Худенький і тендітний Дималь із відкритим і привітним обличчям. І величезний похмурий Ламарок, неймовірно старий.

Дві такі різні істоти, але вони, здається, дійшли згоди.

Вони уважно подивилися один на одного, потім кивнули й обернулися до Гумбольдта.

— А тепер показуй нам скарб, Гумбольдте.

— Із великим задоволенням.

Дослідник розвернувся й попрямував до храму. За ним ішла довга процесія. Біля входу утворилася невелика тиснява, але все ж таки всередину вмістилися всі. Вони зібралися півколом навколо Гумбольдта, який зупинився посередині величезного порожнього залу. Він почекав, поки всі підійдуть, і заговорив. Його голос луною відбивався від стін.

— Ось місце, де я знайшов камінь, який передав вам унизу в печері, Ламарок,— він постукав ціпком по підлозі.— Він лежав точно тут. Там, де зараз стою я. Як бачите, тут нічого не можна знайти. Тільки пісок, галька та кремінь. Тим, що я звернув увагу на щось незвичайне, я зобов’язаний Вілмі. Вона дзьобнула один із каменів, і я помітив золотаве мерехтіння,— він нахилився й підняв камінь, що обріс мохом.— Бачите?

Він потер поверхню, і справді — у світлі смолоски- пів блиснуло золото. Він кинув камінь Оскару.

Той упіймав і зважив у руці.

— І правда, золото,— підтвердив він.— Щире золо- то. Жодна інша речовина не має такої божественної ваги.

— Ну то й що? — втрутився Бхамбан.— Можливо, тут просто жалюгідні залишки скарбів. Ніякого золота тут немає. Ось уже багато століть, як воно зникло.— На обличчі в нього з’явилася демонічна посмішка: — Марно турбувався, Гумбольдте. Все правильно, я нащадок короля Сукарно. Але жодної монетки тобі не дістанеться. І цій брудній купі рогатих теж. Анаки завжди були

1 ... 75 76 77 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подих диявола.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подих диявола."