Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

При побудові криміналістичної характеристики слід використовувати структуру криміналістичної характеристики, запропоновану М. Салтевським, бо вона найповніше відображає криміналістично значущі ознаки злочинів. У кожному виді (групі) або конкретному злочині структура криміналістичної характеристики може конкретизуватися, змінювати свої параметри: якісний і кількісний склад криміналістично значущих ознак, зв’язки між ними; у взаємодію можуть вступати нові об’єкти або може змінюватися спосіб такої взаємодії. Тому структуру криміналістичної характеристики необхідно вивчати відповідно до кожної конкретної методики розслідування.

Криміналістична характеристика має такі особливості.

По-перше, криміналістична характеристика — це упорядкована сукупність інформації про криміналістично значущі ознаки злочину, а не процесу розслідування, тому недоцільно деталізувати дані про виявлення злочинів, етапи розслідування, шляхи доказування, напрями розслідування, особливості перевірки версій тощо, які належать саме до процесу розслідування.

По-друге, не слід виокремлювати такі елементи криміналістичної характеристики, як дані, що не належать до предмета дослідження криміналістики, а досліджуються іншими науками, зокрема кримінологією, кримінальним правом, кримінальним процесом та іншими. А тому недоцільно виділяти дані про динаміку, структуру і суспільну небезпеку злочину; про причини і умови, що призводять до вчинення злочину; про стан і особливості боротьби з окремими категоріями злочинів; про політичні, соціальні і кримінально-правові наслідки злочинних дій тощо.

По-третє, не варто також виокремлювати криміналістичну класифікацію злочинів, слідчі ситуації, предмет доказування, оскільки в цьому разі розглядаються різнопланові поняття, непорівнянні між собою. Це зазначали В. Образцов, В. Анцифіров, Л. Драпкін, М. Селіванов, О. Філіппов, Р. Бєлкін.

По-четверте, недоцільно також включати до криміналістичної характеристики сукупності відомостей про дії злочинців, спрямовані на маскування злочинів і їх слідів; умови охорони предметів, на які вчинено замах; склад учасників злочинних груп і наявність у них професійних або злочинних навичок; хитрощі поведінки злочинців; механізми слідоутворення тощо, які є частинами сукупностей відомостей, що характеризують відповідно способи вчинення злочину.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997. — 80 с.

2. Кримінальний кодекс України. — К., 2001. — 160 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001. — 208 с.

4. Цивільний кодекс України. — К., 2004. — 416 с.

5. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика. — Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996. — 267 с.

6. Аленин Ю. П., Тихонов В. В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности. — Одесса; К.: АО БАХВА, 1996.

7. Бахин В. П, Карпов Н. С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. — К., 1999.

8. Бахин В. П., Биленчук П. Д., Ковалева В. В. Криминалистические рекомендации. — К., 1990.

9. Бахин В. П. Особенности расследования заказных убийств: Лекция. — К., 2001. — 48 с.

10. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. — К.: Лыбидь, 1991. — 142 с.

11. Бахін В. П, Садченко О. О., Кузьмічов В. С. Потреби слідчої практики. — К., 1993.

12. Биленчук П. Д, Еркенов С. А., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. — К., 1999.

13. Біленчук П. Д, Ягодинський В. М. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю. — К., 1996.

14. Біленчук П. Д., Котляревський О. І. Портрет комп’ютерного злочинця. — К., 1997.

15. Біленчук П. Д., Зубань М. А. Комп’ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: Навч. посіб. — К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. — 72 с.

16. Бояров В. И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок (особенности расследования). — Харьков, 1998. — 364 с.

17. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. — Томск: Изд-во ТГУ, 1985. — 190 с.

18. Емельянов В. П. Терроризм и преступления террористической направленности. — Xарьков: Рубикон, 1997. — 176 с.

19. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. — Xарьков: Основа, 1994. — 321 с.

20. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. — 368 с.

21. Зорин Г. А., Танкевич О. В. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. — Гродно, 1997. — 104 с.

22. Камлик М. І., Невмержицький С. В. Корупція в Україні. — К.: Знання, 1998. — 186 с.

23. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. — Xарьков, 1978. — 143 с.

24. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

25. Коновалова В. О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. — X., 2001.

26. Колесниченко А. И., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. — Xарьков: Юрид. ин-т, 1985. — 93 с.

27. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. — Xарьков, 2002. — 412 с.

28. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Право, 1997. — 254 с.

29. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

30. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2001.

31. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2004. — 726 с.

32. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 368 с.

33. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. — К.: НВТ, 2000. — 450 с.

34. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. — К., 1987.

35. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования. — М.: Юрид. л-ра, 1973. — 216 с.

36. Лузгин И. М. Моделирование при расследовании преступлений. — М.: Юрид. лит., 1981. — 152 с.

37. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. — К.: НАВСУ, 2005. — 360 с.

38. Лукьянчиков Е. Д, Кузьмичев В. С. Тактические основы расследования преступлений. — К.: КВШ МВД СССР, 1989.

39. Матусовский Г. А. Методика расследования хищений. — К.: УМК ВО, 1988.

40. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. — К., 1999. — 448 с.

41. Міжнародне право / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 606 с.

42. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. — Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. — 176 с.

43. Расследование хищений государственного или общественного имущества (проблемы тактики и методики). — Харьков: Выща шк., 1987.

44. Салтевский М. В. Основы методики