Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

Спочатку добре відзначили день народження. А потім тітка Лінда і мама Маркуса взялися за мене, і ми стали вже ґрунтовно готуватися до весілля. Притому, що весілля відбуватиметься спочатку в цьому світі, а потім моєму рідному світі. Сукню я вибрала пишну. Коли Маркус мене в ній побачив, запитав:

— Це щоб я не міг до тебе підійти?

— Ні, — сказала весело — І сумніваюся, що вона тебе зупинить. І тут можна прибрати кілька кілець у спідниці і буде менш пишне. Але мені дуже хочеться саме таке. І ще до неї буде біла шубка зі штучного хутра. А у дядька шубка не знадобиться, там тепло. І тут у мене будуть білі чобітки, а там туфельки. Ось. Макіяж, зачіску і манікюр я вже вибрала.

— А я імена нашим майбутнім дітям.

Я посміхнулася і поцілувала майбутнього чоловіка.

— Вони будуть тільки пізніше.

— Хто знає, може, доведеться брати академку.

— Навряд чи. Няньок у нас багато вдома. І я буду ходити короткою дорогою. І не сподівайся мене вдома закрити. Інакше поб'ю.

— Якщо потрібно подряпати або покусати, мій дріб'язок допоможе, — позіхаючи сказав Рургл.

— Врахую. Тебе не бентежить, що сукня білого кольору?

— Ні, я може його повною мірою і не бачу без лінз. Але, вибирала я його одягнувши лінзи і воно шикарне.

— Гаразд, гаразд, не сперечаюся. Ти в ньому така апетитна.

— Пішов я звідси, знову спаровуватися будете, — прострекотав Рургл.

Віднедавна в багатьох був перекладач, щоб розуміти саширських котів.

— Це навряд чи, інакше Нея сама мене поб'є, якщо я їй сукню попсую. І я почекаю до вечора, і демонстрації чергової мереживної ганчірочки.

— Дивні у вас шлюбні ігри, навіщо такі труднощі.

На першому весіллі крім хлопців із дільниці та моїх друзів, що жили поруч зі мною, було ще все селище перевертнів. Дядько з тіткою і братами були і на першому весіллі теж. На друге весілля поїхали тільки кілька хлопців із дільниці та рідні Маркуса. Він так розцвів, коли ми офіційно одружилися.

— У мене таке відчуття, що ти в плечах роздався, — сказала, дивлячись на нього наступного ранку після першого весілля.

Він мене ніжно поцілував і сказав з посмішкою.

— Повинен же я ховати тебе за своєю широкою спиною.

— А я буду тягнути тебе в підпростір із лінії вогню.

— Домовилися люба!

У дверях поскребли маленькі кігтики. І не чекаючи відповіді ввалилися кошенята саширських і одразу побігли до нас на ліжко. Слідом зайшли інші саширські коти.

— Там уже на столі накрили. Але ніхто не ризикує йти до вас у кімнату. І якщо не хочете бути подряпаними маленькими кігтиками, раджу встати, — сказав важливо Рургл.

— Ти такий важливий, — сказала потягуючись.

Котяра задоволено вискалився і почав стягувати ковдру, самочки стали йому допомагати. Маркус прикрився подушкою. Я показала йому язика і першою поскакала у ванну.

— Наздоганяй, — флегматично підказав саширський, — ми вас голими вже бачили.

Між весіллями нам дали тиждень відпочинку і можливості насолодитися одне одним. А потім була друга розкішна церемонія в родовому особняку. Багато незнайомих мені гостей із місцевих. Мої друзі трималися купкою і не розбрідалися. Уже на банкеті помітила ведмеде подібного, бородатого вояку. Він мені посміхнувся і пригладив бороду. Потім від чоловіка дізналася, що його теж запросили.

Незабаром після весілля Гліб почав готувати мене до вступу на криміналіста. Довелося звести до мінімуму свою дизайнерську художню роботу. І то Маркус бурчав, що дружину він може забезпечити всім необхідним.

— Вважай це моїм хобі. За яке ще й платять.

— Не сперечайся, — сказав Ігнат із Дмитром в один голос.

Маркус пошипів на друзів, вони посміялися. Але він погодився, мовляв роби що хочеш. До моргу і небіжчиків різного ступеня розкладання я звикла ще до вступу. Одне це виїзди, на які мене брали, але там я мало їх бачила. Так Гліб став брати мене в морг і все на практиці показувати і розповідати. Кілька разів його асистент ловив мою непритомну тушку.

— Краще ти тут непритомнієш, і ми тебе зловимо. А ось першокурсників ніхто не ловить.

— Декрету точно не буде до закінчення навчання, — сказала я, дивлячись на дії Гліба.

Чоловіки тільки хмикнули.

— Головне чоловікові не говори про це, не навіщо його засмучувати заздалегідь. Адже він намагатиметься.

— Нехай старається, від процесу я не відмовляюся. Але навчання і паралельно діти, ні. По черзі.

— Так красуня, я сподівався отримати тебе в штат після навчання. Ти чого думаєш я тут розпинаюся.

— Я й не сперечаюся, будемо працювати. Але тоді непритомніти я вже не буду і спокійніше реагуватиму на цю роботу. І чим вас вагітні не влаштовують?

— Тим що ти в декрет звалиш.

— Це навряд чи. Що я вдома робити буду? Якщо цілодобово сидіти з дитиною, то збожеволію. Мені вистачить того, що Ніра вагітна і тітка. І обидві так носяться зі своїми пузиками. Мені цього поки що не зрозуміло. І вдома стільки няньок буде на кого залишити і ходити на роботу і потім можна буде швидко повертатися годувати, цілувати і знову назад.

— По ходу розберемося. Але ти явно не домосідка.

— Ну я вдома раніше працювала, а не в стелю плювала.

Гліб із молодшим асистентом розсміялися.

Так і вийшло за час навчання скільки б Маркус не намагався, вагітність не відбулася. Зате я навчилася не непритомніти, хоча це ще до вступу. Але потім я вчилася взагалі не реагувати на мертвих різного ступеня свіжості, і щоб шлунок не вивертало. І після випуску мене офіційно взяли криміналістом, щоправда, знову-таки з гнучким графіком роботи. Шеф як відчував, що до декрету тут не довго. І через кілька місяців запитав:

— Ну що вийшла ляля? — питав не в мене, у Маркуса.

— Так! — сказав цей задоволений котяра. — Після випуску відразу ж!

— Ми тобі казали, — сказав Ігнат. — Їй було не до дітей.

Вагітність працювати мені анітрохи не заважала. А ось животом було зручно розштовхувати колег.