Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

- На цьому?

- Звичайно. — Батько показав на два маленькі сидіння посеред основної труби.

Фелікс сів за Батьком.

— Тисни на педалі, бо не поїдемо,— весело крикнув тато.

Фелікс не зрозумів, куди треба тиснути. Але раптово без жодних зусиль, ведені невідомою силою, вони поїхали вздовж берега. Вітер розвівав волосся, роки почали відмотуватися назад. Йому знову стало шість років, а потім знову тридцять, потім знову шість і знову тридцять... Здається, він усе своє життя ось так і їздив разом з Батьком на невідомому предметі. І це життя було одним з найкращих колись прожитих людьми. Десь усередині Фелікса почало рости щось легке і неосяжне, від чого стало весело й безтурботно, щось таке від чого захотілося посміхатися.

— О, треба ж, — Батько обернувся і подивився на сина, — а я думав, ти не вмієш посміхатися. Але ти вмієш і будеш...

Його слова розтанули десь у повітрі.

Фелікс розплющив очі та зрозумів, що заснув сидячи за столом. Раніше з ним такого ніколи не траплялося. І навіщо він вилікував того каліку? Велика витрата сил на зцілення хлопчика, досі позначалася на фізичному стані короля.

Він махнув головою намагаючись прийти до тями після побаченого уві сні. Фелікс зовсім не розумів, що означало його видіння, і відчував, що бачив не просто сон. Ніколи раніше йому не снився Батько, він навіть був упевнений, що зовсім не пам'ятає його обличчя, але коли побачив, усвідомив, що впізнав би його через сотні років. У його душі закралося почуття тривоги, йому не подобалося, коли він чогось не розумів і не міг контролювати. Його здібності іноді допомагали йому побачити події через відстані, як із дівчиною з іншого світу. Коли він уперше побачив її, перед його очима відразу постала картина того, як вона намагається врятувати жінку за допомогою якихось приладів. І цей сон також не випадковість, він щось означає.

Джейн. Ось знову він згадав про неї. Вона дістала з моря прикрасу його матері, стрибнула в море на глибину за цим кулоном. Навіщо вона все це робить? Вона просто намагається зламати його, зробити слабшим. Він уже вилікував хлопчика через її хитрощі, але вона хоче знищити його. Хоче залізти в нутро душі та знайти там найслабші й найболючіші місця.

Фелікс кинув погляд на кулон, що лежав на столі. На мить він побачив свою матір у цій прикрасі. Ні, він не дозволить минулому поглинути його. Не існує щасливої сім'ї, дитинства і всього, що може бути з цим пов'язано. Ця Джейн намагається вибити в нього ґрунт з-під ніг. Тепер ще й сон про Батька. Фелікс повинен взяти себе в руки та залишити в минулому спогади про сім'ю, доки вони зовсім його не поглинули.

Двері різко відчинилися і Фелікс, чиї думки так зухвало перервали, обернувся, здивований чиїмось нахабством. У дверях стояла літня Леді Карга, мати одного з вельмож Верховної Ради. Навдивовижу, як вона взагалі так легко відчинила масивні дубові двері, здається цій жінці вже понад сто років. Але не в стилі Фелікса дивуватися подібними дрібницями, головне – щоб непроханий гість скоріше пішов.

- Король Фелікс!

- Так, Леді Карга. Це я і мене дуже цікавить, чому ви дозволяєте собі не стукати.

— Вибачте, Ваша Величність. Я думала, що тепер в Айронвуді можна робити будь-які протизаконні вчинки. Здається, зараз люди роблять все, що їм заманеться.

— З якого часу у Великих Садах люди роблять все, що їм заманеться? — стара з першої секунди своєї появи розгнівала короля. — Якщо ви поширюватимете подібні промови, я не подивлюся на те, що ви з найзнатнішого роду Айронвуда.

— О, Ваша Величність, ви такі суворі до мене. Чому ж ваша суворість і дотримання наших законів не поширені на цю сумнівну дівчину з іншого світу і цієї недолюдини з копитами?

У Фелікса виникло дивне почуття суперечності. Жителі Великих Садів так часто скаржилися йому на Джейн та Козлоногого, що йому хотілося ніколи їх не карати. Просто для того, щоб не робити так, як хотіли інші. Його думка була єдино важливою у цьому світі, а всі штовхалися біля його дверей, підносячи йому свою.

— Ви хочете, щоб я їх покарав?

Стара мало не задихнулася від обурення, чим шалено порадувала Фелікса.

— Ви питаєте, чи варто їх покарати? Дивно, що ви ще не встигли це зробити. Вибачте, не мені вам вказувати, але суспільство незадоволене бунтом у храмі. Ця подія підриває всі наші традиції!

— Я покараю їх, — гаркнув він до старої. — Але я зроблю це у певний момент.

— А поки що вони будуть…

— Так, поки вони будуть на своїх місцях, — він глянув на неї з ненавистю. Вона перебила його думки, не сказавши нічого нового. Ну чому всі ці люди такі нудні та однакові?

Леді Карга зрозуміла погляд краще за слова, вклонилася і вийшла зі словами:

— Розраховуватимемо на ваше мудре рішення і вашу волю. Ви наш захисник і король.

Двері за старою зачинилися. Фелікс ще довго дивився на зачинені двері. Він не збирався заарештовувати Джейн та Трістана за події у храмі. З іншого боку – невдоволення з боку народу зростало і дратувало його день у день, і з цим треба було щось робити. Рішення для короля завжди давалися легко, але він не розумів, що відбувається зараз. Те, що він вирішив не карати Трістана, пояснюється просто: король не бачив для нього гіршого покарання, ніж його життя з козлячими ногами. А Джейн... Це вона спонукала Козлоногого на незаконні дії, а головне намагалася влізти в душу короля з невідомо якими намірами. Вже існувало чимало причин для її арешту, але він не хотів цього робити. Він сам не розумів чому. З її появою кільце його життя ніби отримало новий виток. І хоч Джейн була дивною і творила казна-що, всі її дії відрізнялися від усього того, що відбувалося в Айронвуді кожного дня. І ця новизна мала свою вагу.  Фелікс не міг відмовитися від неї.