read-books.club » Міське фентезі » Тіні червоного місяця, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

123
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тіні червоного місяця" автора Кулик Степан. Жанр книги: Міське фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 78
Перейти на сторінку:

Лідерство 1-го рівня

Мана — 86

Особливі вміння:

Очисне торкання 3-го рівня

Ментальна атака 3-го рівня

Ментальний захист 8-го рівня

— Ну як відчуття? — підходжу до дівчини, яка стоїть з підозріло розчервонілими щоками, притулившись спиною до стінки.

— Дядьку Михайле… — облизує Ліда губи, відводячи погляд. — Блін… Це куди крутіше за секс… Я мало не впала, коли мене накрило. Офігіти ...

Так, завжди дивувався вмінню жінок в одну фразу вкладати цілу купу інформації. Ось і зараз, відповідаючи на найпростіше запитання, на яке чоловік дав би відповідь одним-двома словами, дівчисько примудрилося присвятити мене в подробиці свого інтимного життя. А головне, ніколи не зрозумієш — чи випадково у них так виходить, чи навмисне?

— Нічого… — буркотів вдавано байдуже. — Потерпи. Сьогодні ще раз-другий накриє… А потім перерви між новими рівнями будуть значно довшими.

— Та хіба ж я скаржусь? — посміхнулася Ліда і знову облизнула губи. — Це ж такий кайф. І так… — блиснула очима. — Якщо ми з вами стали настільки близькими, що обговорюємо подробиці інтимного життя, то ви, як чесна людина, зобов'язані тепер на мені одружитися.

— Угу… А ременем по західній півкулі? Наречена…

— А що? — дівчисько явно продовжувало мене тролити. — До оргазму довели? Отже, можна сказати, що ми з вами перебуваємо в інтимних стосунках. А що дистанційно і не власноруч — це суду не цікаво. Так що, або ви ведете мене до РАЦСу... або я — вас до прокурора... — тут вона не витримала і засміялася. — Бачили б ви зараз вираз свого обличчя. Страшно, правда? Між іншим, прикро навіть… Невже я вам зовсім не подобаюсь? Негарна, так?

Жарти жартами, а сказати дівчині або жінці, що вона негарна — це отримати кровного ворога на все життя. А мені з цією пігалицею в бій іти. Причому, не в переносному значенні.

— Жартуєш? Та ти просто персик... А коли ще трохи харизму прокачаємо — чоловіки штабелями біля твоїх ніг будуть укладатися. Титул міс Всесвіт вважай, у тебе вже в кишені. Чи за пазухою…

— Угу… Найчарівніша і найпривабливіша… — знову блиснула знанням кінокласики дівчина. Мамине виховання, не інакше. — Гаразд… Про мою незрівнянну красу потім поговоримо. Як і про те, чому ви все ж таки мене заміж взяти не хочете… Так, для інформації… Якби що — ЖМЖ мене не напружує. Я взагалі вважаю, що обмеження у шлюбі класичним один плюс один, анахронізм та ханжество. Не було б цих штучних рамок — більшість трагедій і злочинів на ґрунті ревнощів ніколи не відбувалися б. Я не права?

Трясця... Схоже, з прокачування мудрості я трохи перестарався.

— Занадто складне питання, щоб ми з тобою, ось так одразу знайшли на нього відповідь.

— Так, гаразд… Все давно знайдено. Візьміть мусульман. Мають стільки дружин, скільки можуть утримувати. І всі проблеми… У стосунках головне вільний вибір. А решта — приватна справа кожного. Аби лиш без примусу.

— Та воно нібито й так… Тільки ти про паранджу забула. І безправ'я жінок в цілому. А решта — усе так…

— Та ну вас… я ж серйозно… — надуло губи дівчисько. — Ет, одне слово — мужчина. Добре. Давайте вже працювати...

— Згоден… Тільки пропоную перейти у більш жваве місце.

— А що, є таке?

— Центральні вулиці. Там людино-потік сто пудів інтенсивніший і різноманітніший. Тут лише здається, що їх багато. А насправді ми опрацьовуємо кожного двічі. При вході і виході… А там можна буде й ширше встати.

— Вам видніше, — знизала плечима дівчина. — Моя справа маленька, у долоньки з вами грати.

Розійшлися в сторони і, пропускаючи поодиноких перехожих, як через бредень, рушили в бік центру. Точніше, однієї з головних вулиць, яка частково входить у мою зону відповідальності. На чужу територію я вирішив більше не заходити. Принаймні найближчим часом.

1 ... 74 75 76 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні червоного місяця, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"