Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

- Ну що ж, Теде, радий познайомитися з тобою, - професор Букер міцно потиснув руку, яку простягнув йому Ерік. - Вважатимемо, що під час польоту я буду твоїм куратором. Бо астронавтам не буде часу тобою займатися, вони виконуватимуть свою роботу. А щоб ти знав, що і до чого, то проведемо зараз невеличку екскурсію. 

Це був невисокий худорлявий чоловік років сорока з темним волосям, якого вже трохи торкнулася сивина, та уважними сірими очима. З першого погляду він викликав у Еріка повагу. Хлопець знав, що саме професор Букер та його колеги сконструювали той самий "космічний трактор", який і повинен буде відтранспортувати астероїд Апофіс з земної орбіти.  І під час їхньої експедиції науковець мав стежити за дтриманням умов безперебійного функціонування приладу. Адже досі його випробовували лише в експериментальних лабораторіях,  а  в "польових", чи то пак,  космічних умовах він мав діяти вперше. Найменша ж помилка при його застосуванні могла спричинити фатальні наслідки не тільки для космічного корабля, але, при найгіршому розкладі, навіть для всієї планети...

Хлопець відчував неабияке хвилювання. Правда, він уже встиг пройти і  ретельне медичне обстеження, й психологічне тестування, і прослухав короткий курс лекцій підготовки до польоту - все це в обов'язковому порядку мають виконати усі космотуристи. Найбільше Ерік хвилювався про те, що якимось чином може розкритися його інкогніто, проте, на щастя, нічого такого не сталося.

І от тепер залишилося всього два дні до польоту, і професор Букер люб'язно знайшов час, для того, щоб показати йому корабель. Звичайно, до справжнього "Оріона", який знаходився у спеціальному ангарі, вони не поїхали - там тривала напружена робота з підготовки до старту і ловити витрішки не було часу та можливості.

Тому  "екскурсія" проходила у лабораторії, де працював вчений. Він увімкнув спеціальну голограму, яка створювала ефект повної присутності. Спершу вони побачили корабель ззовні. Той був сріблястого кольору, мав дещо видовжену, конічну форму, та виглядав не надто великим. Ерік знав, що це лише на перший погляд, усередині він досить просторий. Принаймні там є все необхідне для комфортного проживання шести астронавтів, а ще корабель має вантажний відсік, де. власне, і знаходитиметься той самий сконструйований Букером та його колегами "тягач". А сам корабель доставить на орбіту ракета-носій.

Він уже давно простудіював та завчив напам'ять будь-яку інформацію, котру зміг знайти про "Оріон" в інтернеті. Проте фото і відео - це було зовсім не те ж саме, що бачити космічний корабель насправді. Ну хай навіть і не в реалі, а лише у вигляді голограми, та вона була настільки правдоподібною, що, здавалося, можна доторкнутися до усього зображеного рукою.

 - Отже, Теде, перед нами - нова, вдосконалена модель старого доброго "Оріона". а саме - "Оріон-3". - почав свою розповідь професор Букер. - "Оріон"  був першим космічним кораблем, що покинув межі низької навколоземної орбіти після заключної місії програми Apollo, котра, як тобі, мабуть, відомо, завершилася у 1972 році. Потім була довга перерва, що тривала близько п'ятидесяти років. А в середині двотисячних аерокосмічний гігант Lockheed Martin спроектував і побудував найпершу модель "Оріона". Це був багатоцільовий транспортний космічний корабель, призначений для доправлення астронавтів до Міжнародної космічної станції, польотів на Місяць і на Марс. Перший безпілотний дослідницький політ  корабля відбувся у 2014 році за допомогою ракети-носія Delta. А в 2021 році  відбувся безпілотний політ навколо Місяця, що носив назву "Артеміда-1", тут уже була задіяна більш потужна ракета-носій SLS.

Діаметр першого "Оріона" був 16, 5 футів ( трохи більше п'яти метрів), маса - близько двадцяти п'яти тонн. Об'єм кабіни корабля складав дев'ять кубічних метрів. Ну, звичайно, мався на увазі "корисний" простір, вільний від обладнання та різної "начинки". Як бачиш, особливо шикувати астронавтам не доводилося. Але в порівнянні з  "Аполлоном" то були майже розкішні апартаменти - просторіші у півтори рази. Нинішній "Оріон - 3", який використовується для польотів на Марс, набагато зручніший, об'єм житлового модуля тут збільшений вдвічі, тому що політ є більш тривалим. Але ми, в принципі, довго на орбіті не затримаємося. Виконаємо своє завдання - і назад.

Картинка на голограмі змінилася, і тепер Ерік побачив перед собою струнку видовжену конструкцію білого кольору, що немовби зависла у повітрі.

 - Це і є  надтяжка ракета-носій Space Launch System,  розроблена для пілотованих експедицій за межі навколоземної орбіти.  Перший пілотований запуск "Артеміда-2" відбувся у 2023 році. Сконструйована ця ракета відомою компанією Boeing , і перша її модель виводила на орбіту близько 95 тонн вантажу. А нові вдосконалені ракети мають вантажопідйомність до 150 тонн.

Ракета лише виводить корабель на орбіту. Назад, на Землю, він уже повертається самостійно. Цим зумовлена і ось така обтічна конічна форма спускового  апарату - вона є найбільш безпечною та надійною при поверненні, особливо при швидкості польоту з далекого космосу.  Хоча варто зауважити, що безпека - це поняття відносне. Мабуть, ти пам'ятаєш, чим занкінчився перший політ на Марс у 2031 році?

Ерік кивнув.

 - Ну, не будемо про сумне, - продовжив професор. - Зараз на космічному кораблі подорожувати безпечніше, ніж на літаку. І польоти на Місяць та до марсіанських колоній стали звичним явищем. Але все одно далекий космос залишається необжитим та погано дослідженим через те, що наші спеціалісти досі не навчилися виготовляти літальні апарати, які могли б розвивати швидкість, більшу. аніж швидкість світла. Відповідно, поки що ми "прив'язані" до тієї ділянки космосу, яку можемо освоювати, не споряджаючи кораблі у експедиції, які могли б тривати десятиліттями, а то й століттями. Бо, на жаль, це поки що занадто дороге і ризиковане задоволення. Хоча, гадаю, в майбутньому усі ці питання будуть вирішені.