Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Відбиває його й посилює у десятикратному розмірі. Мої пальці ковзають ніжною шкірою, хіба що синці не залишаючи. Ближче до мене, наскільки це можливо. Хочу впритул.
Десь на задвірках свідомості розрізняю звук мелодії, а потім голос діда Олівії.
- Лів, тобі хлопчик дзвонить. Рой.
Удар. Цього разу набагато болючіше за попередні. Можна сказати, нижче за пояс.
Пожежа остуджується лише трьома літерами… Рой.
Секунда, Олівія моргає, напружується і відразу йде під воду. В останню мить підхоплюю її і не даю піти з головою.
Зчіплюю зуби, помічаючи, як вона починає метушитися, відвертаючи від мене погляд.
- Мені треба на берег, - шепоче тихо.
Звісно. Рой же дзвонить. А тільки згадка її хлопця змушує її відразу ж мчати до нього.
Зсередини піднімається задушлива хвиля гніву.
Доношу її до берега і зриваюся назад. У грудях бомбить. Набираю повну грудну клітку повітря та пливу вперед. Невтомно. До середини озера, поки м'язи не починають дзвеніти і лускати від перенапруги.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай залишимось ніким, Елла Савицька», після закриття браузера.
