read-books.club » Любовні романи » Смак заборони 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак заборони"

245
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Смак заборони" автора Ада Самарка. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 91
Перейти на сторінку:
цілуючи мене на прощання. А через сліпучу секунду автобус із ревінням розчинився у фіолетовій, по-ермітажному акварельній тіні за кущами духмяного кучерявого горошку, осіла пилюга, стало знову чути цикад, і все зробилось, як колись — чайка високо в небі, сонце, що завмерло подовженим відблиском на дужці татусевих окулярів, і все, все — тільки от її не було з нами.

Я зітхнула, відчуваючи надзвичайну легкість у кожному своєму м’язі, й пішла слідом за батьком у далекий Місхор, в різко протилежний бік від незажилої рани в сонячній гладіні цього безтурботного пейзажу. Мені залишалося ще 13 діб. Перед щойно оголеним лезом київських змін цей час здавався вічністю.


Гуляючи пляжем, я дивувалася нібито спущеним з ланцюга змінам. Ворожнеча між Гепардом і мною помчала, схоже, разом із курним рейсовим автобусом. Боже, Боже, все було, як колись, — і давно забутий біль у пальці на лівій нозі спалахнув, начебто й не було тих 25-ти днів. І мене знову розпирав особливий відтінок не визнаної й від того ще боліснішої любові до загадкового А. Г., і наївна безтурботність знов утворилася в місці, де був хвилину тому потворний шрам уздовж хребта.

І тихе нічне звіря перестало блукати загубленими ночами спекотного божевілля.

Я сміливо підійшла до Віри.

— Усе, поїхала, — флегматично сказала я.

— О… Ну все, гора з пліч, — по-гепардівськи зашелестіло десь за спиною. Я рвучко повернулася:

— Що?

Він посміхнувся:

— Тепер ми вільні й можемо знову починати…

— Що починати?

Віра поставила переді мною каву:

— Ти говорила колись про танець живота. Пам’ятаєш? Ти ж нам покажеш, правда?

— І що буде?

— Придумай… — лагідно мовив Альхен.

— Щось не віриться, — буркнула я, приймаючи з Віриних рук величезний, соковитий, як ця сієста, персик, і тої ж миті над червоним поруччям забіліла татусева панамка. Але я, горда й безстрашна, вп’ялася зубами в заборонений плід (ви ж пам’ятаєте, що з рук сторонніх приймати харчові продукти — не можна!). І лише коли він весь — бородатий і готовий до бою, стояв по той бік тенту, рука Альхена сповзла з моєї спини, залишаючи віч-на-віч із батьком.

Список порушень був значним — харчові продукти — це раз, перебування на забороненій території — це два; знаходження в безпосередній близькості від that one — три; несанкціоноване віддалення від гальчастого пляжу — чотири.

І взагалі, вдома лежить цілий кульок з чудовими зеленими персиками, купленими задешево в «Мараті», чому я їх не їм?

Загалом, читач здогадався, що жилося мені того вечора не дуже спокійно.

Tag Vierunddriezig (день тридцять четвертий)

Повнота життя була максимальна. Я знову жила! Мій мозок, який регенерувався, пропонував зовсім нове бачення всієї моєї імрайської проблеми. Він глузував з мого хтивого, цинічного й на крихту не закоханого біса, він посилав імпульси в мою спину, що трималась на диво прямо, й зупиняв метушливі, незугарні рухи рук і ніг, від чого я, манірно походжаючи, почувалася немовби в новій шкірі. Мені відкривалися дедалі нові шляхи втечі.

Як, наприклад, ось цей:

Я, новоявлений агент 007, смаглява Adora в поверненому козирком назад блейзері захисних кольорів, у лиховісних темних окулярах (близнюках альхенських), у своєму агресивному цільному купальнику, переборюю немислимі перешкоди, деруся на шорсткий, мов наждак, бетон, ковзаю по обліплених водоростями валунах, пірнаю під «доріжки» з червоних і білих буїв — і виявляюся на вузькому, але надзвичайно фешенебельному пляжі санаторію «Сосновий Бір». Отут відпочивають круті нафтовики. Стоять пластикові шезлонги й смугасті парасольки. На мене всі дивляться зі схваленням — адже я маю вигляд, як у юної фотомоделі. І я граціозно спускаюсь до води (а проникла я туди через двометрову бетонну огорожу), пливу далі, потім видряпуюся на стрімку сонячну скелю й лізу — вдих і видих, камінь за каменем, нога за рукою. Я піднімаюся вище й вище, і дихання волі дедалі глибшає. І потім, мружачись від захвату, я завмерла, розіп'ята на шорсткому камінні, й легкий вітерець обдував моє обличчя. Звідси, приблизно з 15-метрової висоти, я бачила пляж урядової вілли — просто за рогом. Там був квадратний мармуровий басейн і пальми в діжках. Я жила. Я жила для себе, і я любила теж якось по-новому. Я любила його теж для себе…

Коли я повернулася зі своєї 2-годинної ранкової прогулянки, Гепард був уже на місці, успішно позбавляючи отрути ряд татусевих висловлювань. Після вчорашнього ми, загалом (ніхто точно не знав), були начебто ще посварені.

Пішла в кабінку.

— Знаєш, де я була?

— Ні.

— Там, аж там, за «Маратом», за канатною дорогою, в «Сосновці», точніше, навіть за нею. Знаєш, — я нахилилася до його обличчя, поставила коліно на червоний рушник, — там дійсно інший вимір. Там тільки море, скелі, сонце й більше нічого… Уявляєш? Я тільки звідтіля — там така малесенька, відірвана від реальності бухточка, і, головне, — кивок у бік поруччя, під яким батько придумував новий лайливий вислів, — мене не було понад 2 години. І подумай, що заважає мені знову піти туди — зустріти тебе там, скажімо, біля канатної дороги в «Україні», а потім…

Він обережно підвівся, переймаючись змістом сказаного, вочевидь не в змозі знайти нічого божевільного й неможливого в цьому зухвалому плані.

— Одна зачіпка, — сказав він по паузі. — Твій тато може помітити нашу одночасну відсутність, і навіть якщо ми повернемося з різницею в півгодини — все одно це матиме підозрілий вигляд.

— Тоді взагалі вранці не з’являйся на пляжі — зустрінемося просто в «Україні».

Він знизав плечима, і я побачила, як у його зіницях відбилися сонячні скелі.

— Мені подобаються твої

1 ... 74 75 76 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак заборони», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак заборони"