Читати книгу - "Метаморфози"

8 Може, до слуху твого донеслась хоч яка-небудь чутка

9 Про Деяніру, в колишні часи незрівнянну красуню?

10 Навперебій домагались її женихів цілі юрми.

11 З ними і я, залицяльник, подавсь до майбутнього тестя.

12 «Зятем, — кажу, — ти назви мене, сину ясний Партаона!»

13 Те ж саме мовив Алкід. Усі інші нам двом поступились.

14 Вабить Алкід його сватом — Юпітером, славою грізних

15 Подвигів, що довелось йому з волі Юнони здійснити.

16 Я ж на те: «Сором, — кажу, — коли смертному бог уступає

17 (Богом тоді він не був ще). Ти бачиш мене, володаря

18 Вод, які схилами краю твого, розхвильовані, в'ються.

19 Не чужаком я приходжу до тебе в зяті набиватись,—

20 Я — твій земляк і твоїх володінь неабияка частка.

21 Гнівом Юнони, однак, як ось той, похвалитись не можу,

22 Тож і на подвиги йти — вибачай вже — не мав я нагоди.

23 Ти натякав, що Юпітер — це батько твій, сину Алкмени:

24 Значить, або ти — брехун, або він таки зрадив Юнону.

25 Батька в гріху материнськім шукаєш? Так ось: або з блуду

26 Ти народивсь, або вигадки це, що ти — син Громовержця».

27 Поки я так промовляю до нього, він скоса на мене

28 Дивиться й, ледве тамуючи гнів, що в очах заіскрився.

29 Словом таким обізвавсь: «Не язик, а рука — моя сила.

30 Ним можеш ти брати верх, ну а я — довіряю правиці!»

31 І наступає, хмурний. А мені, красномовному щойно.

32 Сором було відхилятися. Зняв я свій одяг зелений.

33 Витягнув руки вперед і, розправивши плечі широкі,

34 Став, як належить борцю, усім тілом готовий до бою.

35 Той, зачерпнувши долонями порох, сипнув мені в вічі —

36 Й сам пожовтів од піску, що ним я його зразу ж обсипав.

37 То він за шию хапає мене, то за ноги проворні.

38 То, нападаючи з різних боків, лиш береться схопити.

39 Марно, проте, нападав: мене власна вага захищала.

40 Так от і скеля стоїть, хоч об неї запінені хвилі

41 Б'ють раз у раз, — не схитнеться вона, тягарем своїм горда.

42 То розійдемось на крок, то вже знов один одного борем,

43 Наче б у землю вросли, до кінця так стояти готові

44 Вперто, нога при нозі. На Алкіда грудьми навалившись,

45 Пальцями — в пальці, чолом — у чоло, що є сили, впираюсь.

46 Дужі бики так зійдуться не раз у завзятім двобої,

47 Щоб нагороду здобуть — усього пасовища оздобу,

48 Кращу з найкращих телиць, і тремтить, дивлячись на них, стадо:

49 Хто, перемігши, тепер вожаком буде, — годі вгадати.

50 Тричі Алкід од грудей своїх силою рук намагався

51 Груди мої відштовхнуть, але марно; лише на четвертий

52 Раз він обійми мої розірвав. Тоді, руку відвівши.

53 Вклав мене махом одним і на мене (брехати не буду)

54 Тут же всією вагою насів, так що (хочете — вірте,

55 Хочете — ні, все одно ж не до того веду я розмову,

56 Щоб похвалитися) наче горою мене придавило.

57 Якось, рясним обливаючись потом, я руки насилу

58 Вивільнив: якось і груди звільнив од залізних обіймів,

59 Передихнути ж не міг: не дає супротивник зібратись

60 З силами — шию уже захопив. Ось тоді я коліном

61 Мусив торкнутись землі, а губами — пісок зачерпнути.

62 М'язами слабший, ніж він, я до хитрощів тут же вдаюся:

63 Змієм роблюся в'юнким, висковзаю із рук йому спритно.

64 Вже я повзу по землі, вигинаючи кільцями тіло,

65 Грізно шиплю і роздвоєний з пащі язик виставляю.

66 Над перевтіленням цим посміявся герой із Тірінфа:

67 «Зміїв бороти, — сказав, — це забава моя ще з колиски!

68 Стань хоч найбільшим із них, Ахелою, та гідрі Лернейській

69 Не дорівняєш: хоч як не тягнись, ти — дрібна її частка.

70 Множилась навіть од ран; із голів — а їх сто було в неї —

71 Ні однієї безкарно зрубать я не міг: на тім місці

72 Дві поставало, і вдвоє сильніша була її шия.

73 Все ж я приборкав її й полонив, хоч вона и поростала

74 Зміями, наче галуззям новим, од ударів — рясніша.

75 Хто ти такий проти неї? Підроблений змій, що чужою

76 Зброєю, бачте, грозить, під чужим заховавшись обличчям».

77 Мовивши, зверху, мов зашморгом, він мені пальцями стиснув

78 Горло, і вже я почав задихатися, наче у кліщах.

79 Якось я пальці великі просунув, щоб віддих зловити.

80 Марно старався, однак. Перевтілитись змушений втретє,

81 Став я биком; заревівши, двобій вже биком починаю.

82 Той мене зліва схопив за підгрудок і мчить побіч мене.

83 Роги мені пригинаючи, поки я глибоко в землю

84 Ними з розгону не вбивсь, на глибокий пісок повалившись.

85 Мало того: він крицевий мій ріг, як тримав у правиці,

86 Так, наче гілку, й зламав і чоло божественне споганив.

87 Німфи річок освятили той ріг: його вщерть і плодами,

88 Й квітом пахучим наповнивши, Рогом достачі зробили».

89 Мовив, і тут увійшла, підібравши поділ, мов Діана,

90 Німфа, з прислужниць одна, що по плечах розпущені мала

91 Коси, й той