Читати книгу - "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"

– Так, ми збираємося і їдемо по домах, – казав він спокійно. – Все буде добре. Завтра ми подзвонимо до поліції й того мольфара заарештують. Все буде добре. Поїхали. Ми збираємось і їдемо. 

Я зрозумів що нічого не вийде. Ми поїхали по домах. Вітя закинув мене останнім і сказав: 

– Це все той чай. Я чесно не знав що він такий. Вибач. Якщо хочеш, можеш переночувати сьогодні в мене. Візьмемо піцу, ящик пива й посидимо, як завжди. 

Захитавши головою я вийшов з машини. Ставши навпроти дверей поліз рукою до свого месенджера. А його не було на мені. Точно, він же в таборі й залишився. Там і телефон мій і ключі. І сигарети. Там все. Почувши, що всередині хтось є, я подзвонив у двері. Мені відкрила здивована мама. Не знаю, що саме її здивувало більше, те в що я одягнений, чи чому я так рано прийшов. 

– А що це ти...  Рано так...  Та ще й вдягнутий так дивно...  У вас вечірка в стилі сімдесятих була? 

– Вісімдесятих, – огризнувся я й пішов до себе в кімнату.  

Батька ще не було вдома. Як виявилося пізніше, він пішов до сусіда, допомагати йому в якійсь справі. Закрившись у себе в кімнаті я впав на ліжко й весь час дивився у стелю. Думав, як повернутися назад. Потім встав, включив ноутбук й звернувся на допомогу до інтернету. Різні теорії, способи, але нічого путнього. Все це було сміття. Я прочитав безліч історій про мандрівників у часі. Все що я можу сказати, так це те, що жодна з них не була правдою. Хтось казав, що потрібно взивати за допомогою до Бога. Інші казали, що якщо віддати Сатані душу, то він виконає на заміну будь-яке бажання. Інші говорили за джина. Ще одні казали про те, що потрібно прочитати заклинання. В останнє може я й повірив би, якби не дивився серіал, в якому це заклинання й зачитували. А от що до монстра, то виявилось дещо цікаве. Це наскільки я зрозумів лісовик. Хранитель лісу. По опису максимально схожий на те, з чим я стикався. Написано багато чого, окрім того, як його вбити. Запитаю у мольфара, коли побачу його. Я думаю він розбирається у міфології краще, за клоунів з інтернету. Може він що підкаже. От тільки, я не знаю де він саме. Але Вітя знає, що мене дуже радує. Він переживає за мене. Всі переживають. Але все добре. Все буде добре, я це знаю. В це вірю. А ще, вірю в те, що він мені допоможе. Ми завжди стояли один за одного горою, завжди допомагали один одному. Якщо я дуже попрошу, то він погодиться. Через годину прийшов батько. В мої двері застукали. 

– Поговоримо завтра, – крикнув я. 

– Ні, ми поговоримо зараз! – почувся крик батька. – Ти як це з рідною матір’ю говориш? 

– Поговоримо завтра зранку. Зараз я не маю бажання ні говорити з вами, ні дивитися вам у очі. 

– Ти диви який! Хоробрості набрався? Ану виходь! 

– Якщо я зараз вийду, буде біда. Хочете поговорити? Повірте, не більше ніж я. Тому краще почекайте до ранку.