read-books.club » Сучасна проза » Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен 📚 - Українською

Читати книгу - "Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен"

39
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Абіссінець" автора Жан-Крістоф Руфен. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 73 74 75 ... 136
Перейти на сторінку:
витівки.

— Ця вірча грамота, — продовжував месьє де Майє, — якщо вона й остаточно узаконює вашу присутність, не свідчить натомість про жодне наполягання Негуса на вашій подорожі до версальського двору. Отже, якщо ви не проти, ми можемо домовитися про таке: під час вашого перебування в Каїрі ми забезпечуємо гідні умови проживання для вас та вашого почту, який складають, гадаю, троє осіб…?

Мюрад кивнув.

— Я надаю вам для ваших витрат суму в п’ять абукельських цехінів на місяць, які візьму з фондів консульства. Коли ж ви знайдете вашу місію закінченою, ми зробимо все необхідне, щоб ви змогли повернутися до Абіссінії.

— Але, — сором’язливо промовив Мюрад, який пам’ятав поради Понсе, — крім вірчої грамоти, я також є носієм послання до вашого Короля особисто.

— Я сказав вам, — промовив консул м’яко, як умовляють хворого, який не погоджується випити мікстуру, — ваша грамота не містить уточнення, що ви маєте доставити це послання самі.

— Але ж… — слабо вимовив Мюрад.

— Любий месьє, — сказав консул сердито, — в цій справі все зрозуміло. Не будемо самі її ускладнювати. Ви маєте послання до Короля: передайте його мені. Якщо воно письмове, я передам його, але нічого подібного не було знайдено Пашею під час обшуку, наскільки мені відомо. Якщо це послання є усним, я з точністю його повторю в депеші. Якщо ж до нього додаються дарунки, ми відіШлемо їх до Франції на кораблях нашого флоту, і вони доїдуть у цілості.

— Але Король точно наказав мені їхати самому.

— Послухайте, — сказав консул, — не відповідайте мені зараз. Подумайте. Я розумію, що вам треба звикнути до цього міста, до цієї місії.

Месьє де Майє сподівався, що час на роздуми дозволить Мюрадові здати собі справу про ненадійність його становища та допоможе йому зрозуміти, де його зиск. Для цілковитої переконливості він додав:

— Негус не буде ображатися, якщо ви не передасте послання особисто, бо, насправді, випадок дуже простий: турки формально заперечують, щоб ви виїздили з цієї країни до Європи. Завдяки добрим стосункам, які ми підтримуємо з ними, вони погоджуються на вашу присутність при нашій місії, але ніколи не дозволять вам відплисти. Я зрозуміло висловився?

Мюрад погодився, що зрозуміліше бути не може. Він сприйняв цю новину з легким серцем, що здивувало його самого. Насправді він ніскільки не наполягав на тому, щоб їхати на той бік моря до Короля Людовіка, портрет якого, що висів понад консулом, створював ураження, що він ще жахливіший, ніж Паша. Він радісно закінчив розмову з месьє де Майє та повернувся, весь спітнілий від трьохгодинного перебування під полуденним сонцем, щоб переказати ці дивні новини Понсе.

* * *

Через якусь особливість клімату пір’їни з гусей, вирощених у Єгипті, ні на що не годяться. Замість того, щоб бути твердими, та вести себе на папері, як роблять це пір’їни європейські, єгипетські вкрай м’які, та робляться ще м’якішими, коли їх змочують у чорнилі. Тому для себе месьє де Майє виписував пір’їни з Франції. Боротьбу з місцевими канцелярськими виробами він залишав робітникам консульства, а за собою утримував право користуватися гарними пір’їнами для листування, в тих рідких випадках, коли писав власноруч. Цього вечора, збираючись відписати месьє де Поншартрену, він вирішив, хоч і ненавидів це зайняття через хронічний біль у зап’ястку, власноручно довірити паперу думки, які хотів повідати міністрові. Під світлом смолоскипу блищали довгі з нахилом літери:

«Я представив справу віснику Негуса таким чином, ніби то турки заважають його подорожі, що, строго кажучи, не є істиною. Паша Каїру не має влади заборонити таку місію, якщо б ми дійсно її хотіли. Однак, вірним є те, що абіссінська амбасада за теперішніх умов дуже б не задовольнила Порту, що могло б мати прикрі наслідки для наших відносин. Себто моя версія підтверджується опосередковано, і це дійсно через турків подорож не є можливою. Я твердо тримаюся цієї лінії та маю всі причини думати, що особа, яка представляє тут Короля королів, скаржитися не буде.

Проте, дозвольте мені прокоментувати справу дещо детальніше. Було би прикро, якщо б це абіссінське питання, яке зараз значно просунулося, не знайшло би в подальшому розвитку, згідного з нашими інтересами. Отже, я пропоную взяти справу з рук єзуїтів та продовжити її власними засобами. Який тут був інтерес єзуїтів? Навернути країну. Вони цього не досягли, оскільки отець де Бревда не дожив до кінця подорожі. Однак, вони розцінювали б місію як успішну, якщо б могли доставити до Франції трьох абіссінців, які досі подорожували з месьє Мюрадом. Виховані відповідним чином у школах святих отців у Парижі, ці тубільці могли би згодом вирушити до своєї країни з більшими шансами навернути її, ніж мали чужинці. Ось на що розраховує орден єзуїтів. Я притримуюся думки, що в цьому пункті треба їх задовольнити. Натхненні успіхом та зайняті приготуваннями своїх нових абіссінських протеже та майбутніх посланців, ці отці не будуть більш цікавитися, принаймні деякий час, ідеєю про амбасаду до Негуса. Ми їх задовольнимо, і матимемо знов поле для незалежної від них діяльності. Я пропоную використати це поле для відрядження якомога швидше, за підтримки сіра Мюрада, від якого ми тим самим зможемо звільнитися, гідної цієї назви амбасади до Абіссінії.

Місія сіра Понсе має головним здобутком те, що довела нам можливість такої подорожі, та значно меншу її небезпеку, ніж можна було гадати. Відряджаючи справжню амбасаду, ми не залежатимемо більше від фантазій аптекаря, та не ризикуватимемо скомпрометувати все через викриття у складі нашої місії більш чи менш замаскованих церковників. Така амбасада, яку очолюватиме справжній дипломат, зможе збудувати міцні підвалини для політичної угоди з королем Ефіопії. З іншого боку, вона буде здатна зав’язати вигідні для Індійської компанії комерційні стосунки з цією країною, де золота в достатку, де чимало природних багатств чекають розробки, та яка складає вільний від усілякого суперництва відрізок шляху до віддалених частин сходу.

Кому, спитаєте ви мене, довірити керівництво такою високою місією? Мені ж здається, хоч я поки що не дуже добре його знаю, що кавалер Ле Нуар дю Руль, про прибуття якого ви сповіщаєте мене в останній депеші, та який посяде під моїм началом посаду віце-консула в Дам’єті, має в достатку необхідні якості для такої справи.

Я знаю, з якими задумами, відповідаючи моїм родинним зобов’язанням, ви зробили мені честь подібним вибором. Сподіваюся цією пропозицією показати вам, що я не віддаю перевагу моїм батьківським інтересам, зашкоджуючи при цьому інтересам Короля. Однак, дозволяю собі сподіватися, що ці інтереси об’єднаються, та що месьє Ле

1 ... 73 74 75 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен"