Читати книгу - "Подаруй мені тата, Анна Дрімс"

— Мій тато? — усередині все завмирає, коли чую за спиною голос доньки.

Ми з Алісою повертаємось.

Моя принцеса хмуриться, в очах блищать застиглі сльози.

— Надю, — роблю крок назустріч, але вона тікає. Біжу за нею. Вона повертає кудись за батути. Знаходжу її, вона сидить на якійсь коробці, розтирає щоками сльози. — Сонечко моє, ми хотіли тобі розповісти на Новий рік, — намагаюся обійняти, але вона усувається, у мене в самої сльози на очі навертаються.

Ображено дивиться на мене, плаче:

— Чому ти не сказала раніше?

— Люба, ми з твоїм татом дуже хотіли розповісти, але боялися твоєї реакції, думали, як краще це зробити, — шепочу, відчуваючи сльози, що підступають до очей. Беру її маленькі долоні у свої. — Ми тебе дуже сильно любимо. Справді, — запевняю, відчуваючи, як починаю тремтіти. — Але дорослі також можуть помилятися, робити щось неправильно, чогось не знати. Ти так хотіла тата… а він так несподівано з’явився в нашому житті, що я розгубилася, не знаючи, як вчинити…

— Я загадала тата, — шепоче.

— І він, ніби відчувши, з’явився, — одразу додаю.

— А кулон від нього? — тихо питає.

Обидві здригаємось, чуючи голос Градова:

— Так, — він сідає навпочіпки поруч із нами. — Його я подарував твоїй мамі, коли ми зустрічалися. Ще до твого народження. Вибач, що так довго був відсутній у твоєму житті.

Надя хоче вирвати ручку, усе ще злиться, але я швидко притягаю її до себе, обіймаю, вона перестає упиратися, відчуваю, як її плечи тремтять. З моїх очей скочуються сльози, намагаюся перестати плакати, але не виходить. Ігор обіймає нас обох, його запах трохи заспокоює. За пару хвилин я беру себе в руки, а потім заспокоюється і Надя… Додому ми їдемо в тиші, дочка засинає в мене на руках на задньому сидінні. Ігор вирішує не будити її, з автомобіля несе на руках. Перевдягаю сонну Надійку, укладаю. Дивлюся на неї, стоячи у дверях, ззаду підходить Градов, обіймає.

— Я не думала, що вона так дізнається про все… ще й у свій День Народження… — шепочу.

— Я теж, але це вже сталося. Подивимося на її стан завтра.

Киваю, відкидаючись на чоловічі груди, прикриваю очі, роблячи глибокий вдих, вгамовую свої емоції.